Про звернення до Президента України Порошенка П. О. щодо внесення змін до Стратегії національної безпеки України і Воєнної доктрини України
З метою приведення Воєнної доктрини України та її Стратегії національної безпеки до вимог часу, коригування норм даних нормативних актів у зв’язку із перебуванням нашої держави у стані фактичної війни із суміжною державою, проведенням антитерористичної операції, керуючись ст.ст. 25, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міська рада
ВИРІШИЛА:
- Затвердити звернення до Президента України Порошенка П. О. щодо внесення змін до Стратегії національної безпеки України і Воєнної доктрини України.
- Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань дотримання прав людини, законності, боротьби зі злочинністю, депутатської діяльності, етики та регламенту (А. Т. Буй).
Міський голова Микола Романюк
Додаток № 1
до рішення міської ради
від _________________
ЗВЕРНЕННЯ
до Президента України Порошенка П. О. щодо внесення змін до Стратегії національної безпеки України і Воєнної доктрини України
Законом України «Про основи національної безпеки України» (ст. 2) передбачено, що відповідно до цього Закону розробляються і затверджуються Президентом України Стратегія національної безпеки України і Воєнна доктрина України, доктрини, концепції, стратегії і програми, якими визначаються цільові настанови та керівні принципи воєнного будівництва, а також напрями діяльності органів державної влади в конкретній обстановці з метою своєчасного виявлення, відвернення і нейтралізації реальних і потенційних загроз національним інтересам України. Стратегія національної безпеки України і Воєнна доктрина України є документами, обов’язковими для виконання, і основою для розробки конкретних програм за складовими державної політики національної безпеки.
Проте, Стратегія національної безпеки і Воєнна доктрина, які, як наголошує законодавець є обов’язковими до виконання, явно не відповідають нинішнім реаліям.
Обурливим є той факт, що влада нині просить допомоги для подолання військового конфлікту у Заходу, при цьому, вона навіть не спромоглася змінити воєнну доктрину держави.
Варто зазначити, що вказані документи затверджуються виключно Президентом України. До прикладу, п.п. 13, 18 Воєнної доктрини України передбачає ураховуючи тенденції та умови розвитку воєнно-політичної обстановки у світі, Україна вважає, що збройна агресія, в результаті якої може виникнути локальна або регіональна війна проти неї, в середньостроковій перспективі є малоймовірною. Україна дотримується політики позаблоковості (нагадуємо, що Верховною Радою України 23.12.2014 року скасовано позаблоковий статус України), розцінює її як важливий фактор зниження напруженості воєнно-політичної обстановки в регіоні.
Аналогічні твердження, визначені і в Стратегії національної безпеки України. Обидва нормативно-правові акти редагувалися останній раз президентом-втікачем Януковичем.
Наведені приклади із Стратегії та Доктрини не є поодинокими, ці документи повністю застарілі і потребують негайних змін.
Звертаємо увагу на те, що наш прямий ворог, тобто Російська Федерація, свою Воєнну доктрину змінив наприкінці 2014 року і на даний час нею керується. Цікаво, що агресор у п. 12 своєї доктрини чітко прописав перелік основних зовнішніх військових небезпек (наприклад, цитуємо: «б) дестабилизация обстановки в отдельных государствах и регионах и подрыв глобальной и региональной стабильности; в) развертывание (наращивание) воинских контингентов иностранных государств (групп государств) на территориях государств, сопредельных с Российской Федерацией и ее союзниками, а также в прилегающих акваториях, в том числе для политического и военного давления на Российскую Федерацию;… д) территориальные претензии к Российской Федерации и ее союзникам, вмешательство в их внутренние дела;… ж) нарушение отдельными государствами международных договоренностей, а также несоблюдение ранее заключенных международных договоров в области запрещения, ограничения и сокращения вооружений; з) применение военной силы на территориях государств, сопредельных с Российской Федерацией и ее союзниками, в нарушение Устава Организации Объединенных Наций (ООН) и других норм международного права …»), а у п. 21 Росія чітко прописала основні завдання по стримуванню військових конфліктів.
Щодо Сполучених Штатів, то дана країна має не один документ, котрий містить основні напрямки і стратегії національної безпеки. Вони детально регулюють найрізноманітніші сфери, котрі потребують захисту, а також, визначають права та обов’язки різних військових формувань (державних/недержавних), які повинні забезпечувати мир та стабільність у регіоні. Серед таких актів, наприклад, Стратегія національної безпеки (National Security Strategy 2015), Доктрина збройних сил США (Doctrine for the Armed Forces of the United States) тощо. Якраз у Стратегії національної безпеки Штати часто згадують про агресію РФ проти України, порушення нею міжнародного права та ін. І з огляду на це, мінімум дивно виглядає позиція нашої країни щодо невнесення змін до власної Стратегії та Доктрини протягом такого тривалого часу.
Враховуючи вищевикладене, просимо Вас, Петро Олексійовичу, внести зміни в існуючі або прийняти нові Стратегію національної безпеки України та Воєнну доктрину України.
Секретар міської ради Сергій Григоренко