Гнат «Неопалимий»
Загальновідомо, що окрім своїх основних функцій - сповіщати містян про новини та охороняти замок, кликуни виконували іще одну, не менш важливу і почесну, - пожежної варти. Адже у Середньовіччі пожежі були для Луцька справжньою бідою - кілька разів місто вигорало майже дотла. Це з тих часів прийшла приказка, справжнього значення якої багато сучасників до кінця не розуміють - «А в тому Луцьку усе не по-людськи, кругом вода, а всередині біда». Отою «бідою» і були пожежі.
Тому-то кликуни, стоячи на варті на замкових вежах, оглядали місто згори - чи не видно десь вогника, чи не починаються пожежі? А у разі небезпеки вони не лише били на сполох, а й допомагали їх гасити. Для цього у них були спеціальні алебарди, якими вони розтягували дерев’яні колоди з яких була збудована більшість міських будинків.
Особливо вирізнявся один кликун на ім’я Гнат (від латинського слова ignis — «вогонь» ). Він був надзвичайно сміливим і зовсім не боявся вогню. Він першим заходив у саме пекло пожежі, рятував людей та їхнє майно, за що і отримав прізвисько «Неопалимий».