Почесний громадянин міста від 28 серпня 2020 року
Народилась 26 лютого 1940 року в селі Амбуків Володимир-Волинського району Волинської області. В 1957 році закінчила середню школу в селі Стенжаричі Володимир-Волинського району. Вступала до Львівського медичного інституту, однак спроба виявилась невдалою, тому пішла працювати санітаркою у Володимир-Волинську районну лікарню. Після закінчення вечірньої школи медичних сестер в 1959 році працювала медсестрою дитячого садочка у місті Володимирі-Волинському. В 1965 році переїхала до Луцька, де працювала старшою медичною сестрою Волинської обласної стоматологічної поліклініки, згодом - головною медичною сестрою. З 1980 по 2016 рік працювала медичною сестрою фізкабінету Волинської обласної стоматологічної поліклініки.
Після здобуття Україною незалежності активно включилась в громадсько-політичне життя очоливши в 1992 році Союз українок Волині, а також є членом Всеукраїнської координаційної ради Союзу українок.
Всю свою енергію Любов Максимівна спрямувала на розвиток жіночого руху Волині, за її ініціативи були створені потужні організації в містах Ковелі, Володимирі-Волинському, Нововолинську, Рожищі, Іваничах, Устилузі, смт Торчин тощо.
Робота організації спрямована на національне та духовне відродження, відновлення історичної пам'яті, відродження національних традицій, допомогу талановитим дітям і підтримку дітей-сиріт, благодійну діяльність.
Стараннями волинських союзянок за ініціативи Л.Ганейчук та підтримки Луцької міської ради на стіні Хрестовоздвиженської церкви відкрито меморіальну дошку і барельєф Галшки Гулевичівни та названо вулицю м. Луцька на її честь. Будучи депутатом Луцької міської ради другого та п’ятого скликань ініціювала перейменування вулиць міста Луцька. Зараз це вулиці Героїв Крут, Героїв УПА, Степана Бандери, Романа Шухевича, сенаторки Левчанівської.
Під час Революції гідності Любов Ганейчук налагодила плідну співпрацю з жінками-волонтерками.
За активну громадянську позицію нагороджена орденом Княгині Ольги ІІІ та ІІ ступенів, орденом Святого Миколая Чудотворця (2010 р.), орденом Святого Юрія Переможця (2011 р.), орденом Святої Великомучениці Варвари (2012 р.), орденом “За жертовність”. Подякою Президента України (2011 р.), Почесною грамотою Верховної Ради (2004 р.).
В 1997 році Л.Ганейчук присвоєно звання «Почесна членкиня Союзу українок України». Нагороджена Благословенною грамотою і медаллю за утвердження УПЦ України Київського Патріархату від Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета (2009 р.). Любов Максимівна визнана “Людиною року Волинського краю” в номінації "Громадський діяч" (2009 р.), занесена в "Золоту книгу України 2000" та книгу пошани "Відомі жінки України" (2013 р.).
За високий патріотизм, активну життєву та громадянську позицію, вагомий внесок у становлення Української держави та розвиток жіночого руху, формування національної свідомості, вірність та принциповість в утвердженні ідеалів незалежної України присвоєно звання «Почесний громадянин міста Луцька» (рішення Луцької міської ради від 28.08.2020 № 91/14).