Андрій Калахан: «Депутат не повинен розглядати інших депутатів чи міського голову як ворогів»
Депутат міської ради Андрій Калахан обраний у виборчому окрузі №5, який охоплює район вулиці Львівської. У міській раді донедавна був у лавах фракції «Свобода». Молодий політик відзначився активністю уже з перших сесій міської ради. Про свою діяльність нині він звітує в газеті «Луцький замок». – Серед найбільших проблем, які потребують вирішення в окрузі, – проблема доріг, – говорить обранець громади. – Вона досить нагальна, дуже багато вулиць потребує ремонту. Друга проблема – це стан навчальних закладів. На території округу є ЗОШ №2 і три дитячі садки. Один із корпусів школи є чи не найстарішим у Луцьку, він збудований у 50-ті роки минулого століття. Його фасад у непривабливому стані, потрібно замінити на енергозберігаючі вікна. Школа не має нормального спортивного майданчика, кращими мали би бути підходи до неї. Якщо до центрального входу дорога нормальна, то вулиця Гастелло, якою діти ходять з вулиць Степової і Малоомелянівської, у жахливому стані. Щодо дошкілля, то проблема така ж, як і в інших ДНЗ в місті – фінансування галузі освіти, виплат вихователям. Інші важливі проблеми – підтоплення Малоомелянівського масиву і перебої у функціонуванні вуличного освітлення (наприклад, з цього приводу до мене звертаються жителі вулиці Сєченова). Щодо підтоплення я подав запит міському голові, була створена робоча група під керівництвом його заступника Лариси Соколовської. Фахівці вважають, що є кілька причин, які впливають на підтоплення. По-перше, сюди стікають по природному нахилу поверхневі води від села Великий Омеляник Луцького району. Другий аспект такий: місцеві мешканці розповідають, що перед забудовою в районі вулиці Сєченова протікав струмок, його засипали, але він, ймовірно, сприяє підвищенню рівня ґрунтових вод. Третій момент – функціонування побутової каналізації. Вигрібні ями часто не ізольовані, і все, що виливається у них, потрапляє у ґрунтові води. Все-таки ця проблема вирішується, вже розробляється проектна документація на будівництво системи каналізації цього району. Дякую виконавчій владі за розуміння, бо у попередні роки на цю тему багато говорилося, але не робилося. Сподіваюсь, за рік, максимум – за два ця документація буде розроблена, і далі вже питання будівництва пов’яжеться з питанням фінансування з місцевого бюджету. Можливо, варто долучати співфінансування з боку людей, які там мешкають. Це непроста проблема, за один рік чи за одну каденцію її не вирішити, але варто хоча б робити кроки до цього. – Що вже вдалося зробити для своїх виборців і громади Луцька загалом? – Я періодично на різних нарадах, конференціях порушував питання стану вулиць Городецької, Степової, Баранова та іншої території в окрузі. Знову ж таки дякую за розуміння владі – порушення проблеми дало результат, і за кошти державного бюджету була реконструйована вулиця Городецька, ще низку вулиць відремонтували в окрузі. При ухваленні бюджету на 2011 рік я ініціював виділення коштів на встановлення енергозберігаючих вікон у спортзалі ЗОШ №2, але тоді моя пропозиція не здобула підтримки. Проте у бюджеті на 2012 рік такі кошти передбачено, і не тільки на цю, але й на інші школи. Було вирішено й кілька локальних проблем. Наприклад, встановлено замість викрадених нові решітки зливової каналізації, ліквідовано провал асфальту, що утворився на розі вулиці Львівської та Цегельної. Хочу подякувати директору департаменту ЖКГ Івану Кубіцькому, здебільшого він оперативно вирішував питання, що стосувалися життя округу і комунальних проблем. Єдине, що прошу, аби виборці, які читатимуть газету, контактували зі мною, безпосередньо вказували на проблеми, які у них існують, бо поінформований – означає озброєний. Коли ж я не маю інформації про певну проблему, я не можу звернути увагу виконавчої влади на неї. – А де розташована приймальня депутата Андрія Калахана? – У ЗОШ №2, але останнім часом у зв’язку зі станом здоров’я прийом громадян я не проводжу. Мене можна знайти у мережі інтернет, не секретом є мій мобільний телефон, я з радістю вислухаю будь-яке звернення. З досвіду прийомів, які у мене були, можу сказати, що люди, чесно кажучи, не йдуть. Одна-дві людини, які приходили на прийом, – це максимум. Можливо, недостатньо було інформування. Найоптимальніше нині – подавати звернення на моє ім’я до міської ради, і я обов’язково відреагую. При цьому прошу залишати контактні телефони й адресу. Щоправда, виборці переважно звертаються до мене безпосередньо при розмові. – На ваш погляд, які завдання міської влади потребують нагального вирішення? – По-перше, я не бачу окреслених стратегічних шляхів розвитку Луцька у виконавчої влади. Міський голова реалізує деякі проекти, але річ у тім, що тут більше тактики, аніж стратегії. Діяльність виконавчої влади не спрямована на певні стратегічні моменти, а лише на вирішення поточних проблем. Нема нічого концептуального. Наприклад, що робити з комунальним майном? На мій погляд, його потрібно максимально здавати в оренду за ринковими цінами, цим самим власність зберігається за громадою міста Луцька. А якщо продавати, то виключно на аукціоні. А у 2011 році більшість приміщень комунальної власності продавалися за результатами експертної оцінки без конкурсу. Таким чином бюджет фактично втрачає кошти, які міг би отримати і спрямувати на житлово-комунальне господарство, освіту, культуру і так далі. З бюджету розвитку, куди надходять кошти від продажу комунального майна, фінансуються видатки на капітальний ремонт, закупівлю матеріалів для нього тощо. Інша проблема стосується земельних ділянок у місті. Земельні питання – це найбільший пласт питань, які голосують депутати міської ради. Мій підхід у цьому такий: як правило, я без жодних застережень голосую за виділення ділянки під існуючими житловими будинками. Інша річ, коли виділяються незабудовані ділянки. Тут я маю низку застережень: з одного боку, ми пам’ятаємо формулювання, яке часто повторюють, що нібито у Луцьку не залишилося вільної землі. Земля є, і практично на кожну сесію виноситься питання про виділення вільних земельних ділянок. Я голосую переважно проти, оскільки у місті не сформовано системного підходу до виділення земельних ділянок. Повинна бути якась черга, ділянки повинні отримувати пільгові категорії громадян, багатодітні сім’ї, які роками перебувають на квартирній черзі (існує навіть кілька пільгових квартирних черг). Як на мене, потрібно розробити положення, яке б вирішило, за якими принципами має виділятися земля, крім того, що передбачено у Земельному кодексі. На жаль, у міській раді попереднього скликання траплялися випадки, коли земля виділялася різним посадовим особам, депутатам міської ради і їхнім родичам. Хоча Земельний кодекс дозволяє приватизацію у чітко визначених межах, та, на мою думку, усі категорії прохачів, окрім пільгових, повинні ці ділянки придбати на платній конкурсній основі. Якщо ділянка приваблива для індивідуальної забудови, людина хоче на ній побудувати котедж, хай сплатить певну суму в міську скарбницю. Так і бюджет виграє, і усунуться різні непрозорі схеми, які призводять до хабарів. Коли є офіційна плата, конкурентна основа, тоді набагато простіше буде працювати і менше звинувачень лунатиме на адресу міської ради, що вона виділяє земельні ділянки для «своїх». Ще хочу висловити своє ставлення до теми дачних масивів у межах Луцька. Особисто я голосую проти перепрофілювання дачних ділянок під індивідуальне житлове будівництво. В принципі, я згодний, щоб люди на цій території будувалися. Але потрібен, знову ж таки, системний підхід, необхідно розробити схему забудови дачного масиву, щоб там було передбачено дороги, інженерні комунікації, електро- і водопостачання тощо. Бо якщо ми фрагментарно одному, другому, третьому перепрофілюємо ділянку, то в підсумку ці люди чи їхні нащадки можуть зіткнутися з новими проблемами. Наприклад, вони побудувалися, обгородили свою ділянку, а дороги нормальної нема, і ні пожежна машина, ні «швидка» не може доїхати до них. Власники цих ділянок мають зрозуміти, що коли буде розроблена така схема, можливо, доведеться поступитися кількома метрами, але це ж для їхнього добра. Ніхто цю землю не забирає собі. У цьому питанні я не бачу чіткої позиції влади, як вона уявляє майбутню діяльність дачних кооперативів. Ці масиви мали б стати повноцінними забудовами із усією необхідною інфраструктурою. Наступне. Я бував у різних містах за кордоном і бачив, як там розвивається туризм. Для туриста місто повинне створювати максимально сприятливі умови, щоб він залишав кошти в музеях, магазинах, кафе. У Луцьку є що показати. Але часом і самі лучани не знають, яким багатством нагородила їх історія. Зокрема, порівняно мало відомо про вежу Чарторийських, що розташована поблизу замку Любарта. А це унікальний об’єкт, який залишився від Окольного замку і його можна показувати туристам. Водночас доступ туди утруднений, там стоять ворота, і вежу побачиш лише здалеку. Потрібно залучати бізнес і громадськість, щоб Старе місто врешті приносило кошти у скарбницю Луцька. Мені не подобається, що за цієї каденції мої колеги дали добро на два будівельні майданчики поблизу костелу святих Петра і Павла. По-перше, вони своїм парканом утруднюють доступ туристам до замку з боку вулиці Данила Галицького; по-друге, майданчики естетично псують вид на костел. На жаль, тут задіяні великі гроші. Їх можна було спрямувати на розвиток Старого міста, але цього чомусь не відбувається. Головна ж трудність у розвитку туризму – це погане інформування. Луцьк, на відміну від Львова, не має нормального промосайта, достатньої кількості інформаційних табличок, які б коротко роз’яснювали, що це за пам’ятка перед очима туриста. Також у Старому місті недостатньо закладів громадського харчування. Там я нарахував три таких об’єкти: кафе, бар і ресторан. Людина приїжджає в Луцьк, хоче поїсти, поспілкуватися, а фактично нема де. Зате центр міста цим перенасичений. І навіть без огляду на історію у Старому місті є шикарний туристичний об’єкт – будинок скульптора Голованя. Але дорога туди жахлива. Тобто у цій сфері міська влада повинна інформувати, чим Луцьк може похвалитися, і розбудовувати інфраструктуру у Старому місті, тобто ремонтувати дороги, сприяти відкриттю закладів громадського харчування, торгівлі, але так, щоб це не шкодило загальному іміджу заповідника (йдеться про те, щоб не виростали тут якісь модернові споруди). – Як оцінюєте роботу депутатів у міській раді? Чому ви вийшли зі складу фракції «Свобода»? – По-перше, у мене нема жодних претензій до жодної людини у міській раді, як до особистості. Певні застереження у мене можуть бути лише до певних дій, які вони чинять і які, як я вважаю, йдуть на шкоду громаді Луцька. До міського голови я більше налаштований опозиційно. Хоча коли мені щось подобається в роботі Миколи Ярославовича, я суто по-людськи йому дякую. Тому що коли є за що дякувати, то це потрібно робити. Депутат не повинен розглядати інших депутатів чи міського голову як ворогів, але, на жаль, так часто відбувається. За перший рік роботи дуже багато було суб’єктивних конфліктів між різними депутатами і фракціями. Це є нездорова ситуація, бо навіть якщо у результаті цих ігр вони отримають певну вигоду, то для їхнього духовного здоров’я буде тільки шкода, оскільки постійні сварки йдуть на шкоду здоров’ю і духовним потребам. Кожен повинен дивитися насамперед на себе, а не шукати причини у комусь іншому. Я вирішив призупинити членства у фракції «Свобода». Це не вихід, а тимчасовий крок. Я залишаюся членом ВО «Свобода», поділяю бачення цієї партії та ідейні основи. З іншого боку, через стан свого здоров’я я більше не міг належно виконувати обов’язки члена фракції «Свобода». Якби я залишився, то в результаті страждав би імідж всієї фракції. Є певні моменти, через що я вирішив не йти наперекір. Можливо, ситуація далі налагодиться, і я не виключаю свого повернення, але не знаю коли. – Депутата міської ради громада завше щось просить, про щось запитує, щось вимагає. А у якій справі ви хотіли би звернутися до лучан? – Бажав би належного інформування про різні випадки неподобств, корупційних діянь, які є серед посадових осіб. Далі можна робити відповідні висновки. На жаль, Микола Ярославович (у чому я його не підтримую) не намагається жорстко поводитись щодо різних проступків своїх підлеглих. Він занадто лояльно ставиться до різних випадків, які шкодять іміджу міської ради і самого міського голови. Суть не в самій жорсткості, а в необхідності застереження від повторень. Бо якщо людина бачить, що вона зробила, наприклад, якусь махінацію на тендері і в результаті отримала символічну кару, то це не є стримувальним фактором для повторень аналогічних діянь. Не потрібно толерувати неподобства, оскільки тут не йдеться про особистісні стосунки, а про інтереси громади Луцька. Коли хтось взяв хабар, він повинен бути відсторонений від посади, а потім отримати догану або й суворіше покарання. Бо інакше наше суспільство не зміниш. І коли буде кілька таких показових випадків, тоді інші чиновники задумаються, чи брати їм хабарі, чи ліпше зробити все відповідно до законодавства.
Розмовляла Ольга ХАРІВ
Джерело: газета "Луцький замок", 23.02.2012р