Григорій Пустовіт: Існують не лише права, але й обов’язки!
З виконувачем повноважень Луцького міського голови, секретарем міськради Григорієм Пустовітом зустрілися в розпал напруженого робочого дня, коли дефіцит часу відчувається особливо гостро. Тому розмова про актуальні для лучан (і не тільки!) теми була стислою, але відвертою. Як то кажуть, без заздалегідь заготовлених питань та письмових відповідей на них…
Як же ж оцінює рік, що минув, Григорій Пустовіт? Ми говоримо про те, якими бачаться перспективи керівнику влади обласного центру, за спиною в якого великий досвід роботи і депутатом міськради, і на посаді секретаря органу місцевого самоврядування м. Луцька і навіть на посту голови облдержадміністрації, який довелося прийняти в перші дні після Революції гідності і на якому Григорій Олександрович відпрацював гідно та чесно.
Ось і запитання, і відповіді.
– Про все не розкажеш, але буквально кілька основних моментів про досягнення минулого року, скажіть, будь ласка.
– Зроблено багато. Щось особливо виокремлювати, мабуть, не варто, бо основний результат досягнуто: Луцьк нормально функціонував увесь цей період. Це – головне! Але є речі, які треба підкреслити. Наприклад, амбулаторія в мікрорайоні Вересневе. Вона – чи не найкраща не лише в м. Луцьку, а й по всій області! Можемо гордитися реконструкцією пологового будинку. А центр первинної медичної допомоги, що на пр-ті Відродження? Придбали для них новий цифровий рентгенапарат, замість устарілого, що був зроблений ще у 70-х роках минулого століття. Вже завершуємо заміну старих ліфтів у міській клінічній лікарні, бо ситуація була критичною. Особлива гордість – здача в експлуатацію школи №27, яка відчинила свої двері перед сотнями учнів на початку нового навчального року. Взагалі, у 2016-ому на галузь освіти місто використало 7 млн грн, у 2017 – 37 млн грн, а в 2018-ому було скеровано щонайменше 67 млн грн! Ці цифри – вкрай промовисті. Вони свідчать, що курс на розбудову освітньої галузі взято правильний. За рахунок коштів луцьких платників податків ми, насамперед, приводимо існуючі заклади до європейських вимог.
– Добре, що багато проектів вдалося реалізувати не лише на місцевому рівні, але й у тісній співпраці з органами влади інших рівнів та міжнародними інституціями. Що тут головна?
– Слід відзначити успішне завершення програми НЕФКО-2. З допомогою цього проекту, наприклад, вдалося реконструювати будівлю першої школи, чотири дитсадки, на які навіть подивитися тепер любо. Але робота в цьому напрямку триває: по НЕФКО-3 досягнуто всіх домовленостей та підписано необхідні документи, щоб уже весною приступити до конкретної роботи з ремонту та переоснащення 40 споруд, із яких 38 – це освітянські заклади. І головне тут не лише зовнішній та внутрішній вигляди, а застосування сучасних систем термомодернізації. На попередніх прикладах (насамперед, школи №№1 і 14) це дозволяє суттєво економити кошти, які раніше сплачувалися за спожиті енергоносії. Отже вивільнений фінансовий ресурс можна буде скеровувати на інші напрямки.
На екваторі перебуває програма співпраці з Європейським банком реконструкції та розвитку. Це дозволило модернізувати всі луцькі комунальні котельні, замінити майже 7,5 км труб із подачі теплоносіїв, а в 2019-ому за рахунок співпраці з ЄБРР плануємо встановити понад 250 індивідуальних теплових центрів у багатоповерхівках і продовжити реалізацію раніше розпочатих проектів у системі ЖКГ.
Ще одна приємна новина: на рівні Мінфіну вже майже погоджено отримання кредиту Європейського інвестиційного банку для придбання тролейбусів…
– Якраз хотів зачепити тему пасажирських перевезень. Підвищення тарифів на проїзд, особливо в маршрутках, очікується?
– Все регламентується тендерними умовами. Наприклад, у разі збільшення не менш як на 10% вартості пального або мінімальної заробітної платні перевізники мають право подавати пропозиції щодо збільшення вартості проїзду пасажирів. Коли торік це відбулося, міська влада була змушена погодитися на збільшення тарифів. Декілька місяців назад виникла загроза збільшення вартості пального більше, ніж на 10%, але цього не відбулося. Тому й тарифи залишилися незмінними. Надалі все залежатиме від об’єктивних факторів. Але наголошу: в цьому питанні ми до останнього будемо відстоювати інтереси пасажирів, аналізуючи пропозиції перевізників. Щоб там не було, але в цьому процесі громадськість не буде в ролі стороннього спостерігача, а активно візьме участь у громадському обговоренні.
– Тема перевезень тісно пов’язана з приміськими селами, де постворювали ОТГ… У Тернополі, як розповідав колишній заступник Луцького міського голови Владислав Стемковський, який зараз працює в мерії цього західноукраїнського міста, встановлено дві різних ціни на пасажирські перевезення. Менша – для власників «Картки тернополянина», більша – для всіх інших. То коли буде «Картка лучанина» і коли закінчиться цей «транспортний комунізм», коли основні видатки та систему транспорту несе Луцьк, а мешканці сіл, які не хочуть об’єднуватися, цим користуються?
– «Картка лучанина» в процесі розробки. Цією темою опікується перший заступник міського голови Григорій Недопад. Думаю, скоро вона буде. Щодо тернопільського досвіду, то він стосується і лучан, і мешканців інших великих міст. Розумієте, жоден орган місцевого самоврядування не має права витрачати кошти місцевих платників податків для потреб інших громадян. Тому інтереси жителів м. Луцька – на першому місці! Але децентралізація та інші нововведення часом призводять до парадоксальних ситуацій. Луцьк, наприклад, єдине на Волині та одне з небагатьох міст в Україні, яке надає житло учасникам АТО. І що ви думаєте? Люди з інших населених пунктів почали в нас масово приписуватися! За останній період – 25 громадян, у тому числі навіть із Рівненської і Харківської обл. Звичайно, ми шануємо всіх захисників України, але насамперед повинні подбати про лучан, які воювали на російсько-українському фронті та родини полеглих Героїв. Тому доводиться вводити певні обмеження для іногородніх, котрі намагаються потрапити на пільгову чергу.
– Що часом викликає гостру критику… Мовляв, Конституція діє на всій території держави… Але Основний Закон повинен діяти щодо всіх! Наприклад, мене завжди дивувала черга лучан у дитсадки, тоді як сотні дітей із навколишніх сіл отримали там місця…
– Пам’ятаєте, який резонанс викликав проект рішення міськради щодо встановлення певної плати за надання освітянських послуг у м. Луцьку для тих, хто живе поза межами нашого міста? Звичайно, проект потребує доопрацювання, тому його зняли з порядку денного пленарного засідання сесії. Але проблема ж залишилася. Наприклад, учителям із бюджету м. Луцька треба було заплатити 21 млн грн., які відмовилась сплачувати держава. Міська влада заплатила педагогам ці кошти. Але понад 2000 учнів у луцьких класах – не лучани. Фактично дві великих школи… Ми щомісяця майже 1,5 млн грн витрачаємо на групи продовженого дня, де також, здебільшого, виховуються і навчаються ті, хто доїжджає з навколишніх сіл, які об’єдналися в кілька потужних, насамперед, у фінансовому плані ОТГ. Невже ці об’єднані територіальні громади не можуть подбати про своїх дітей у наших дитсадках і школах? Це цілком раціональна постановка питання, і не треба спекулювати на темі дитинства, мовляв, усі вони рівні перед законом і потребують однакової турботи. Звичайно, що так. Але тягар фінансової відповідальності не можна перекладати лише на плечі лучан. Тому ця тема буде обговорюватися і вирішуватися… Бо з одного боку – маленькі лучани в черзі у дитсадки, з другого – 490 їхніх однолітків із прилеглих сіл займають їхні місця в групах, а це майже 5 дитсадків. Хіба це справедливо?
– Несправедливо. Особливо, коли врахувати, що жодне село приєднатися до м. Луцька не захотіло…
– Тому міська влада не втомлюється повторювати: хочете користуватися всіма перевагами нашого міста? Тоді долучайтеся до м. Луцька і матимете однакові з лучанами і права, і обов’язки! Але ж не хочуть. Або не можуть. Бо втрутилася «велика політика». Причому, ця ж проблема виникла не зараз, а ще тоді, коли міським головою працював світлої пам’яті Микола Романюк. Я досі не розумію, чому Микола Ярославович діяв у цьому плані так обережно? Адже і він, і тодішній голова облдержадміністрації Володимир Гунчик представляли одну й ту ж владну політичну силу, між ними було повне порозуміння. І чому замість повноцінного процесу створення ОТГ з центром у м. Луцьку було обрано якийсь дивний варіант «поглибленої співпраці» з сільрадою в с. Прилуцьке Ківерцівського р-ну, яка не дала жодного позитиву? Я ще тоді, будучи депутатом міської ради, категорично заперечував, наголошував: ця «співпраця» – це міраж, самообман, потрібно повноцінно об’єднуватись. Бо місто виділяло Прилуцькому потужні фінансові ресурси в обмін на обіцянку «колись» подумати про приєднання. І що? Депутати сільради голосують за об’єднання з м. Луцьком, а сільський голова Арчібасов регулярно на них накладає вето… От і вийшло, що більшість мешканців сільради і депутати – за, а одна особа – проти. Майже рік пан Арчібасов ігнорував запрошення зустрітися та обговорити подальші спільні дії. А перед формування бюджету м. Луцька на 2019 р. цей активний борець за збереження власної посади і противник об’єднання з Луцьком, вперше приїхав у мерію і почав просити… гроші. Вибачте, так далі не може тривати. Якщо цирк із обманюванням попередньої влади проходив, то з нами цей номер не пройде. Громада Прилуцького має чудові шанси вирішити всі свої проблеми через об’єднання з Луцьком. Ми ж при об’єднанні можемо скласти угоду про виділення, наприклад, 50 млн грн. на конкретні потреби сільської ради протягом найближчих 5 років, після приєднання до міста. Але, на жаль, методи дрібного шахрайства переважають здоровий глузд в позиції пана Арчібасова.
– Але усі ж звикли жити в елітних заміських кварталах, а лікуватися, наприклад, не в своїй райлікарні…
– 33% всіх пацієнтів міської лікарні – не лучани. Але жодна сільрада не дала жодної копійки ні на що в цій лікарні. Тому ті ж ліфти ми ремонтуємо за гроші лучан, і обладнання купуємо, і лікарям доплачуємо, коли держава відмовляється виконувати свої зобов’язання… Далі: 44% народжених у нашому пологовому будинку – не з Луцька. Парадоксально, але факт: на Новий, 2019 р., рік народилося 7 немовлят, із яких тільки двоє – лучани!
– То буде розширення меж Луцька чи ні?
– Ця проблема притаманна всім великим містам. Етап добровільного приєднання вже завершується. Треба відверто говорити: великі населенні пункти, як і скрізь по світі, мають властивість збільшуватися. І вони збільшуються. І не буде такого, щоб Луцьк розвивався тільки в існуючих межах, бо розвиток не лише Луцька, а й будь-якого великого міста не спинити, міста збільшуються у тому числі територіально і цей процес не спинити. Фактично цілі наші майбутні мікрорайони вже де-юре знаходяться на територіях сільрад. Ми не знаємо, як вони розбудовуються, але ще більша проблема, що робити з цим хаосом завтра, коли настане етап централізованого створення крупних ОТГ із центрами в великих містах. А що це відбудеться, то можете не сумніватися. Вісі приміські ОТГ стануть складовою обласного центру. Але якщо якась із існуючих громад спрацює на випередження, підпише угоду з конкретними умовами та зобов’язаннями сторін, то вона виграє, бо отримає перспективу і потужний фінансовий ресурс. Тому ще можна встигнути на підніжку потяга укрупнення місцевих громад, який уже вирушає…
– Григорію Олександровичу, перший сніг застав луцьких комунальників зненацька?
– Чому? Все ж треба оцінювати в порівнянні. За часів Антона Кривицького їздив містом один грейдер, і всі до цього звикли. Коли мером був Богдан Шиба, то, зазвичай, розчищалися та посипалися сумішшю лише великі перехрестя, і це теж було ледь не нормою життя. Але зараз ми не можемо орієнтуватися на те як колись було. Тому в місті тротуари та вулиці прибираються від снігу. Та одномоментно і скрізь це зробити просто неможливо. Насамперед, зважаючи на наявність спецтехніки. Луцький спецкомунтранс під час очищення доріг від снігу використовував до 8 одиниць техніки, що працювала цілодобово. Плюс до цього було задіяно 15 одиниць із інших комунальних підприємств. А ще – співпрацювали з 8-ма підприємствами іншої форми власності, котрі також виділили спецтехніку для прибирання снігу. Тому поступово снігову навалу вдалося подолати. Але критики, особливо в соцмережах, стільки було!.. Що ж, доки одні працюють, інші вишукують недоліки. Я, звичайно, з повагою ставлюся до опозиційних сил із їхніми телеканалами, газетами, сайтами і «ботами» в соцмережах, але треба ж розуміти, що прибирання снігу – це не одномоментна дія, це процес, який займає певний час.
І не треба спекулювати на цій темі, прошу! От 3 січня я підписував угоду про співпрацю з владою м. Хелма Люблінського воєводства РП. Якраз почався другий етап снігопадів. І що? Там теж одночасно ніхто не встиг почистити всі тротуари і дороги. Але масового галасу немає. Бо поляки розуміють, що гроші платників податків треба берегти. Навіщо купувати десятки одиниць техніки, щоб вона, кілька днів попрацювавши, цілий рік стояла без діла? Потрібно почекати день-два і все буде прибрано.
– Є ресурси на прибирання снігу в січні-лютому?
– Все є в достатній кількості! Звичайно, треба проаналізувати минулий період і максимально врахувати всі уроки. Тому буквально після завершення нашої розмови я збираю нараду з комунальниками, щоб ще раз усе проаналізувати та врахувати всі зауваження. Та є об’єктивні обставини. І не треба забувати, що за день неможливо зробити те, що треба робити кілька діб.
– Ще одна тема, котру бурхливо обговорювали: преміювання луцьких чиновників…
– У цій сфері ми чітко керуємося нормами законодавства. Система матеріального заохочення передбачена, до речі, не лише для працівників органів місцевого самоврядування, але й для чиновників органів державної виконавчої влади, силових структур, судових органів…
– Але чи варто витрачати гроші платників податків на преміювання тих, хто їм служить?
– Премії – це є фактично обов’язкова складова заробітних плат. Премії працівників міської ради складають в середньому 40-100%. Так було в часи, коли міським головою був Шиба Богдан Павлович. Так було й за Романюка Миколи Ярославовича. Ми нічого нового не придумали. Все пізнається в порівнянні. За хороші результати роботи чому б і не заохотити того чи іншого працівника? А за недостатні чому б не притягнути до відповідальності? Чому ж нараховуються премії в Луцькій міській раді? Я керуюся пропозиціями подань, які надходять від керівників різних структурних підрозділів. Як виконувач повноважень міського голови, я оцінюю пропозиції і на основі конкретних параметрів ухвалюю рішення.
– Кажуть, що премії – неправильні.
– А які правильні? От із критикою виступила екс-секретар міськради Юлія Вусенко. Мовляв, 220% преміювання радника Ігоря Поліщука – це неправильно. Я навіть не подумав підняти документи й перевірити розмір премій наших попередників. Але я й сам був подивований, коли прочитав про розмір їх премій у 2017 році. Нас критикують, а самі не по 220%, а по 500% отримували! То де логіка? Або екс-мер Богдан Шиба виступив: як так можна, щоб радник отримував премію набагато більшу, ніж усі інші? Окей, вирішили перейняти «передовий досвід» самого Богдана Павловича. І що? Його помічниця отримувала 175% премії, а керівники ключових підрозділів – 80-100%, все як і у нас нині... Тому дуже просив би не спекулювати на цій темі. А чому у радників високі премії, до речі, і у радника Миколи Романюка – Богдана Гончарука – були одні з найвищих премій? Та тому що у них найнижчі посадові оклади, тому і Богдан Павлович, і Микола Ярославович, і ваш покірний слуга вирівнювали їх зарплати за рахунок премій. І щоб завершити цю тему, то скажу, що зарплата Поліщука Ігоря Ігоровича складає 17-19 тис грн.. Трохи менше у нас отримує, наприклад, водій сміттєвоза у Луцькспецкомунтрансі.
– Загалом великі зарплати встановлені в Луцькій міськраді?
– Знову ж: усе пізнається в порівнянні. Не буду наводити приклад сусіднього м. Львова, де премії виплачують від 300% до 450% від посадового окладу. В мера Андрія Садового, наприклад, 425% надбавки, тож на руки щомісяця він бере з казни понад 100 тис. грн… Ну, це їхнє питання і питання львів’ян… Щодо лучан, то таких зарплат у структурних підрозділах і близько немає. І мети такої ніхто не ставить. Але кожна праця повинна гідно оцінюватися. Є колективний договір із трудовим колективом, де все чітко виписано. Є нормативно-правові документи. Набагато нижчі у нас зарплати, ніж у тій же Тернопільській міській раді, чи Черкаській. По рівню зарплат серед міських рад обласних центрів ми десь ближче до кінця списку. Але ж не це головне: ми стимулюємо працівників для того, щоб вони працювали ще краще в ім’я інтересів мешканців міста, щоб рівень життя поступово підвищувався у всіх.
– Дякую за відвертість! Успіхів у роботі в році, що настав!
– Переконаний, що і далі м. Луцьк буде невпинно розвиватися, разом із громадою ми досягнемо багатьох позитивних результатів! Січневі свята вже підходять до завершення, тож час для всіх нас із новими силами працювати на благо рідної держави, нашого міста та його мешканців.
Інтерв’ю вів Володимир ДАНИЛЮК, "Волинська газета"