Рік на посаді Луцького міського голови: підсумки, висновки і плани. Інтерв’ю з Ігорем Поліщуком
27 листопада офіційно рік відтоді, як Ігор Поліщук працює на посаді Луцького міського голови. Його передвиборча програма складалася з конкретного плану дій, які варто впровадити у місті. Рік – порівняно невеликий термін для того, щоб робити висновки, що з обіцяного вдалося виконати, проте цього часу достатньо, щоб дати старт втіленню планів. Що вдалося за перший рік роботи, що у планах – в інтерв’ю Ігоря Поліщука Інформаційному агентству Волинські Новини.
Одним з проектів, до якого в місті довгий час «примірялася» влада, була реконструкція проспекту Волі. За кілька років концепція реконструкції змінювалась не один раз: розширювати-не розширювати, дорого-оптимально, треба-не треба. Зрештою цьогоріч ремонт таки стартував. Були сумніви, чи втілювати цей проект?
Жодних сумнівів не було, бо стан дорожнього покриття, тротуарів був жахливий. І якби ми капітально не ремонтували проспект Волі, то на його поточний ремонт довелось би й так витратити багато коштів. Цей проект був давно на часі, адже не може центральний проспект міста перебувати в такому стані: він незручний ані для автомобілістів, ані для пішоходів, ані для велосипедистів. Естетичний стан теж просто жахливий. Далі чекати було нікуди. Ми його планували розпочати раніше, проте завадила пандемія.
Чи задоволені реалізацією проекту? Що вдалося зробити цьогоріч і які роботи триватимуть наступного року?
Ми довго радилися зі спеціалістами, архітекторами, урбаністами з приводу того, яким він має бути. Можна багато дискутувати, розширювати його чи ні. Але якби це була дорога серед поля, тоді можна було б про це говорити. Проте проспект Волі в цій частині обмежений багатоповерхівками з обох боків. Було кілька варіантів. На мою думку, варіант, який ми обрали, збалансований, він буде максимально задовольняти потреби усіх учасників руху.
Міській раді часто закидають, чому не зробили чотири смуги руху. Якби ми пішли на цей крок, у нас не залишилося б де облаштувати паркувальні місця, ми були б змушені забрати зелену зону або зменшити її до мінімуму, довелося б переносити всі опори, тролейбусні лінії. Такий проект коштував би місту 160-180 мільйонів, а в результаті ми отримали б те саме, бо на обох крайніх смугах все одно паркували б автомобілі і функціонально залишилися б дві середні смуги. Або паркувалися б у дворах, що призвело би до колапсу для мешканців, які тут проживають.
Ми ж зробили інакше – залишили зелену зону в її межах, зробили технічну смугу, тож коли людина виходить з припаркованого автомобіля, вона не йде газоном, а може дійти до тротуару технічною смугою. На проспекті залишилися тротуари і велодоріжки, абсолютну більшість дерев зберегли, нам не довелося переносити опори. Ми не звузили зелену зону і не довелось збільшувати кошторис до озвучених мною сум вище.
Цього року на ці роботи витратили орієнтовно 40 мільйонів гривень, уже виконали найскладніші роботи, замінили мережі: теплові, каналізацію, окремі ділянки водогону, вкладали футляри під оптоволокно, повністю замінили та значно посилили основу на всій ділянці ремонту, вклали нижній шар асфальту. Зараз підрядник завершує облаштування паркомісць і технічних смуг та працює над облаштуванням велодоріжки. Цього року планують розпочати облаштовувати тротуари, а завершити у наступному. Також на 2022 рік залишиться вкласти верхній шар асфальту, замінити освітлення над дорогою на LED-світильники, облаштувати вуличне освітлення в пішохідній зоні, нанести розмітку, встановити вуличні меблі, завершити озеленення. Зелені буде багато, все буде сучасне й естетично привабливе, прикрасить проспект Волі.
Паралельно з проспектом Волі в місті розпочалася масштабна реконструкція площі перед РАЦСом, якої місто потребувало не один рік. На ці роботи вдалося залучити кошти з держбюджету. Чи зміниться повністю сам простір після реконструкції? Не варто забувати, що в центрі площі – будівля Палацу урочистих подій, яка теж, мабуть, потребує оновлення.
Кошти залучив нардеп від Луцька Ігор Палиця, тож нам надійшла субвенція за лінією соцеконому, а місто лише співфінасувало цей проект. Початкова його вартість була 23,6 мільйона, але виникли ще додаткові роботи, наприклад, граніт на сходах та інше. Тому загальна вартість буде більше 25 мільйонів. З цієї суми з бюджету міста виділено трохи більше чотирьох мільйонів.
На мою думку, це була найгірша площа в нашому місті. Вона була зовсім не задіяна в міському просторі, там не гуляли, не проводили масових заходів. Та й загалом вона була в небезпечному, аварійному стані. Бетонний постамент не додавав привабливості. Урешті завдяки реконструкції, нам вдасться змінити це і площа стане справжнім центром густонаселеного мікрорайону. Роботи вже завершуються і на 99% їх буде виконано до кінця наступного тижня. Залишиться допрацювати граніт на сходах. Підрядник обіцяє це зробити до 1 грудня.
Коли ми замовляли проект, то одним із завдань було зробити цю площу максимально універсальною. Тому реконструюють весь простір навколо будівлі. У результаті матимемо перед нею місце для проведення масових заходів, ліворуч і праворуч – затишні зони з зеленими насадженнями, лавочками, величезна кількість додаткових паркомісць, також облагородили територію позаду будівлі, яка прилягає до скверу Героїв Майдану. Під час реконструкції висадили понад 100 дерев та 400 кущів.
Щодо самого приміщення Палацу урочистих подій, то проект з ремонту фасаду вже на завершальному етапі. Частину будівлі обкладено плиткою, яку потрібно очистити від багаторічного бруду, що в’ївся.
Іншу частину треба капітально відремонтувати. Є й інший варіант, як привести до ладу це приміщення. Ще у 2018 році було розроблено проект реконструкції приміщення під ЦНАП, а Мінцифри передбачає субвенції на розвиток Центрів надання адміністративних послуг, і є можливість, що ми наступного року в цей проект увійдемо. Тож один з цих двох варіантів – або ремонт фасаду, або реконструкцію під ЦНАП – ми таки точно реалізуємо.
Паралельно з ремонтом загальноміських просторів тривають ремонти прибудинкових територій. Що цього року вдалося зробити?
Цьогоріч завершили ті прибудинкові території, де роботи стартували торік, і розпочали нові. Всього цього року відремонтували 18 прибудинкових територій на суму більш як 40 мільйонів гривень. Наступного року плануємо зробити не меншу кількість, адже ремонт прибудинкових територій і ремонти доріг в секторі приватної житлової забудови – це те, із чим здебільшого звертаються люди під час прийомів громадян.
У затвердженому сесією списку ще близько 30 прибудинкових територій, будемо намагатися максимально швидко всі ці роботи завершити, але ми обмежені бюджетом.
Ремонту потребує і міст на вулиці Шевченка. Коли його будуть реконструювати?
Ми довго радилися з фахівцями, як цей об’єкт відремонтувати. Це дуже складний з інженерної точки зору проект. На мою думку і думку проектантів, три смуги з реверсним рухом – це найбільш оптимальний варіант, який не потребуватиме додаткових опор, що буде складно, довго і дорого. Цей варіант дасть змогу швидше відремонтувати міст і розвантажити від транспорту. Бо з вулиці Чернишевського в напрямку центру дуже велике навантаження вранці, а ближче до вечора аналогічна ситуація, але в зворотному напрямку. Уже проведено тендер на розробку проекту, до кінця року завершується розробка проектно-кошторисної документації. Тільки після цього будемо приймати остаточне рішення щодо розширення до трьох смуг. Разом з тим, певна сума коштів на реконструкцію буде передбачена в бюджеті на наступний рік.
Цього року в місті було відкрито перший урбан-парк. Чия це була ініціатива й наскільки місту бракувало таких локацій? Оскільки парк надзвичайно популярний серед дітей і молоді, то подібні проекти в місті надалі плануєте втілювати?
У кожного депутата є депутатський фонд. З практики попередніх років можу сказати, що депутати цей фонд дуже розпорошують: там два вікна замінили, там двері, там кілька лавочок. Час від часу ми зустрічаємося з колегами від фракції «ЗА Майбутнє», щоб обговорити поточні питання життєдіяльності міста. Під час однієї з таких зустрічей я запропонував половину депутатського фонду витратити на поточні потреби, а за іншу частину втілити якийсь хороший капітальний об’єкт. Так спільно виникла ідея створення урбан-парку, адже в місті такого простору для дозвілля не було, а ця зона на проспекті Молоді ідеально підходила.
Дуже вдале місце, адже часто гуляючи проспектом Соборності, не раз бачив, як діти ставали в чергу, щоб покататися на гірках чи гойдалках біля «Гостинця». Немає сумнівів, що такий об’єкт надзвичайно популярний, тому наступного року такий самий з’явиться в іншій частині міста, на нього вже передбачено кошти в проекті бюджету на наступний рік. Де саме наступного року такий парк буде, ще вирішуємо, але плануємо, що такі об’єкти мають бути в усіх мікрорайонах. Думаю, по одному такому урбан-парку на рік будемо робити, а може, й більше.
Єдине – люди не завжди адекватно ставляться до цього майна. Наприклад, ми зробили гойдалку для діток з інвалідністю, куди можна заїхати на візку, його закріпити. Замість того, щоб туди заїжджали діти на візках, набивалось по 12-15 дітей, а мами їх розгойдували. Ми вже двічі цю гойдалку ремонтували, бо навантаження перевищене, хоч вже і таблички з попередженням там встановлено. І виходить: або не робити таких гойдалок, бо використовувати таким чином їх небезпечно, або проводити більшу інформаційну роботу, бо й діти з інвалідністю теж хочуть кататися.
Які ще нові проекти плануєте втілювати, що кардинально може змінити міський простір і перетворить Луцьк на сучасне, комфортне європейське місто?
Ми плануємо продовжити реалізацію проекту «Луцьк без маршруток». Прибувають нові комфортні автобуси, тож сподіваюся, Луцьк стане першим містом, де або не буде взагалі цих жовтих маршруток, або їх буде мінімум. І якщо не відбудеться якихось непередбачуваних подій, думаю, до середини наступного року ми зможемо це зробити.
Також плануємо розвивати Старе місто, адже в європейських містах історична частина цікава, жива, популярна. Є низка конкретних планів. Наприклад, у грудні буде облаштовано підсвітку римо-католицького собору, як це зробили з кірхою. Сквер перед собором і зона біля входу в підземелля теж будуть облаштовані, бо зараз це місце нагадує закинуту територію, і сама вхідна група в такий унікальний об’єкт не відповідає його статусу.
Плануємо наступного року реконструювати вулицю Драгоманова. Вже є передпроектна пропозиція реконструкції площі Ринок, після усунення наших зауважень будемо вже замовляти проект, а кошти передбачено в бюджеті наступного року. Також на черзі – ремонт вулиці Кафедральної від перехрестя з вулицею Данила Галицького до Замкової площі. Сквер Миколи Голованя хочемо також зробити. Звісно, нарешті будемо відкривати для відвідувачів нашу відреставровану вежу Чарторийських, де роботи на завершальному етапі: купують меблі, мультимедійне обладнання тощо.
Залишиться залагодити питання із закинутими земельними ділянками на Драгоманова, 15, Кафедральній 13, Плитниці, 7. Також нині продають приміщення на Замковій площі, але ціна така, що купити їх ніхто не наважується. Тож будемо шукати шляхи вирішення. На жаль, у попередні роки було допущено великі помилки. Бо не можна було видавати приватне житло під самим замком. За рестораном «Корона Вітовта» є будинок на Плитниці, 5, який у жахливому вигляді. Оці хатки, сараї не додають естетики. Тому треба знайти альтернативне житло цим людям, знайти підприємця, який викупив би ці приміщення і міг би збудувати щось пристойне. Бо кури і кролики під замком нині бігати не можуть. В Середньовіччі так, може, й було, а тепер це туристів тільки відлякує.
Ще один з аспектів, якому приділяють чимало уваги в місті, – парки і сквери. Наприклад, сквер біля НВК №26, на черзі – сквер біля Профспілкового готелю. Ще чекає на реконструкцію парк 900-річчя Луцька. Свого часу ви наголошували на завданні повернути Луцьку статусу найзеленішого міста. Що буде зроблено у майбутньому?
Під час візитів до європейських міст кожен може побачити, скільки уваги там приділяють паркам і скверам, зеленим зонам, тож і ми плануємо рухатися в цьому напрямку. Вже завершилася розробка проекту реконструкції скверу на проспекті Відродження біля центру Профспілок. Вартість робіт – близько шести мільйонів, скоро будемо оголошувати тендер. Завершили розробку проекту реконструкції скверу за корпусом історичного факультету ВНУ, де чудова зелена зона наразі перетворилась на місце, де збираються пияки. Думаю, наступного року ми ці два проекти втілимо.
Крім того, будемо починати реконструкцію парку 900-річчя Луцька. Як на мене, він дуже цікавий і недооцінений. Я дуже люблю наш Центральний парк, але й парк 900-річчя люблю не менше. Бо він цікавий своїм незвичайним, не характерним для Луцька ландшафтом, там горбиста місцевість, протікає річка. Сьогодні там немає освітлення, вуличних меблів, смітників, громадської вбиральні. Ще коли сухо – можна пішки прогулятися, а в дощ там болото. Але ми ставимо проектантам завдання максимально зберегти природній ландшафт, його недоторканість, щоб не заклали все бруківкою. У бюджеті на наступний рік ми передбачили 10 мільйонів, щоб оголосити тендер на роботи й поступово реалізовувати цей проект.
Ще одна дуже перспективна локація, яка давно потребує впорядкування, – набережна. На вашу думку, чи є перспектива розбудови і залучення її і річки Стир в міський простір? Так, це проект тривалий, очевидно, що потребуватиме значних ресурсів, але й потенціал там – чималий.
Така можливість є, і це треба зробити. Ми зараз оголошуємо архітектурний конкурс на найкращу пропозицію з облаштування набережної, зокрема в районі вулиці Ковельської, де заплава, навколо якої може бути гарна прогулянкова зона. Там можуть бути і соціальні, і комерційні об’єкти. Звичайно, що треба спершу почистити русло і саму заплаву, бо коли знижується рівень води, у деяких місцях проступає мул. Тому треба проводити розмулення. Після конкурсу ми вже будемо вирішувати, як цей проект фінансувати і що там буде, але набережну треба робити.
Невід’ємним питанням в контексті втілення нових проектів є затвердження генерального плану. Коли його вже буде ухвалено й чи розв'яже він низку містобудівних проблем, з якими сьогодні стикаються і влада, і мешканці?
Документ уже на завершальному етапі, тож орієнтуємось на кінець грудня – січень. Минули громадські слухання, проведено експертизи, залишилась дрібна технічна робота.
На жаль, генеральний план не деталізує багато особливостей, які впливають на містобудування: кількість пакромісць, фасади, площі забудови. Чинне законодавство захищає забудовника, а не місто. Приміром, кількість паркомісць за ДБН не відповідає сучасному стану справ. Тому для гармонійної забудови міста ми ухвалили регуляторний акт, яким будемо зобов’язувати у будь-якому випадку розробляти детальний план території. Так ми зможемо побачити, скільки паркомісць планується, які будуть фасади, яка ситуація з мережами, чи вбачається будівництво дитячого садочка, як, наприклад, на Привокзальній ми зобов’язали забудовника. Таким чином бачитимемо ситуацію, яке буде навантаження на дороги, аби не було містобудівних невиправних помилок, як це є в окремих районах міста.
Як у Луцьку розв'язати проблему заторів?
Порівнюючи зі Львовом чи Києвом, я скажу, що у Луцьку проблем із заторами взагалі немає. Хоча на деяких вулицях в час пік є підвищене навантаження на дорожньо-транспорту мережу. Ми маємо робочу групу, куди входять і депутати міськради, і керівники автошкіл, і урбаністи, і представники нашого департаменту ЖКГ. Вони аналізують складні ділянки й вирішують, як оптимізувати рух. Якщо говорити про рух проспектом Перемоги, то єдине, що там можна зробити, – це облаштувати заїзну кишеню на зупинці біля п'ятої школи, щоб громадський транспорт, який зупиняється, не перешкоджав руху смугою іншим авто. Ми обмежені будинками, які там розташовані, тож навіть велодоріжку немає де облаштувати. Сьогодні екпериментуємо з циклограмами світлофорів, щоб збільшити час проїзду автомобілів уранці.
Також була проблема на повороті з Ковельської на Набережну. Зробили дві смуги з поворотом ліворуч – і проблема зникла.
Плануємо розвантажити деякі частини міста за рахунок будівництва нових доріг. Зокрема у планах – збудувати дорогу від вулиці Карбишева до траси М-19, що обійдеться приблизно у 13,9 мільйона гривень. Це посильно для міста. На Карбишева, Єршова розташовано багато промислових підприємств, склади Нової пошти, авторинок, а всі авто з М-19 виїжджають на Рівненську, повертають на Відродження, перевантажують рух і руйнують міські дороги.
Тривалий час в місті горіли ідеєю зробити підземні переходи на проспекті Соборності та біля ЦУМу. Сьогодні від цих пропозицій відмовилися чи вони перспективні?
Сьогодні в Європі уже не будують підземні переходи, це складні проекти. Крім того, в більшості випадків ними не можуть скористатися маломобільні групи населення, адже щоб зробити кут нахилу, передбачений будівельними нормами, треба задіяти величезну площу. На мою думку, біля готелю «Україна» на Театральному майдані точно підземний перехід не потрібен. А біля «Там Таму» хоч і є великий пішохідний трафік, але без надто великої напруги, тож доцільності будувати перехід наразі немає. Не варто забувати й про мережі, які там прокладено, їх перенесення – це величезні затрати.
Один з пріоритетів сучасного суспільства – інклюзія і доступність громадського простору. Чи може Луцьк похвалитися тим, що міський простір доступний усім?
Це сьогодні важко оцінити, але бачу, що попереду ще багато роботи. Ми працюємо над тим, щоб громадський транспорт був доступний: нові автобуси, які курсують містом, обладнані пандусами, тож люди з інвалідністю мають можливість ними скористатися, є кнопка виклику водія. І нові тролейбуси теж.
Коли ми робимо капітальний ремонт вулиць чи світлофорні розв’язки, понижують бордюри, укладають тактильну плитку. Ми продовжимо це робити, адже цього, окрім поваги до людей з інвалідністю, вимагають державні будівельні норми, проте в цьому напрямку роботи ще дуже багато.
Оскільки ми торкнулися вже теми громадського транспорту, одразу ж спадає на думку подорожчання проїзду в маршрутках. Наскільки складно далось рішення про підвищення вартості проїзду?
Насправді іншого виходу не було: або підвищуємо вартість проїзду, або ж криза поглиблюється. Днями КМДА опублікувала проект рішення, відповідно до якого вартість проїзду в Києві становитиме 20 гривень. Без економічних розрахунків складно коментувати, чи це об’єктивна вартість. Але щодо Луцька, то 8 гривень сьогодні – це обґрунтована ціна за проїзд, яку підтверджують дані автоматизованої системи обліку пасажирів. Останнє підвищення у нас було два з половиною роки тому, за цей час зросли ціни на паливно-мастильні матеріали, запчастини, збільшилася мінімальна зарплата, а пасажиропотік значно зменшився з початком пандемії. Але якщо порівнювати з іншими містами, у нас ще невисока плата за проїзд в міських маршрутках: у Львові вже 10 гривень, у Івано-Франківську в комунальному транспорті – 10 гривень, якщо немає соціальної картки і так далі.
Проїзд у луцьких тролейбусах подорожчає?
Це неминуче. Адже вартість електроенергії вже зросла вдвічі. Думаю, це буде на початку наступного року. Щоправда, зростання буде значно нижче від економічно обґрунтованого рівня, бо, враховуючи нову ціну на електроенергію, економічно обґрунтована вартість проїзду в електротранспорті з одного пасажира має становити 12 гривень.
Загалом, які перспективи є у ЛПЕ? Практично кожна влада нарікала на те, що його незбитковим не можна зробити і навіть потенційно прибутковим підприємство ніхто не розглядав. Сьогодні місто активно працює в напрямку покращення транспортної інфраструктури, сервісу громадського транспорту. Чи є шанс, що ЛПЕ перестане бути тягарем для міського бюджету і вийде хоча б на бездотаційний рівень?
Наразі таких шансів немає. Щоб вивести ЛПЕ хоча б на нульовий, не кажучи про прибутковий рівень, треба зробити квитки, які покриватимуть собівартість з мінімальною рентабельністю - по 12 гривень. Але якщо ми введемо ціну квитка в розмірі 12 гривень, тоді пасажиропотік взагалі впаде і ефект буде мізерний. Сьогодні в тролейбусах 70% пільговиків, проїзд яких компенсовує міський бюджет. Загалом, питання громадського транспорту залежить від інвестицій у нього. Інвестиції можуть бути або від пасажирів, або від муніципалітетів. Багато хто, приїжджаючи з-за кордону, розповідає про те, який гарний там громадський транспорт. Але у Варшаві, наприклад, одна поїздка коштує 25 гривень. Зрозуміло, там зовсім інший рівень доходів і такі ціни ми не можемо встановити. Ця ситуація напряму пов’язана з купівельною спроможністю і благополуччям наших мешканців.
На останній сесії прозвучала заява, що міська рада судитиметься з ОДА через те, що остання не погодила приміський маршрут. Та такий маршрут у Луцьку не один. Що міська влада робитиме, аби навести лад?
Для цього сьогодні одного бажання міської ради недостатньо. Має бути бажання і в облдержадміністрації. Треба розуміти, що люди, які їдуть цими автобусами, такі ж громадяни України і мають право на транспортне сполучення. Але є чинні нормативні документи, які регулюють такі перевезення. Автобуси міжміського та міжобласного сполучення, наприклад, мають право їхати до визначеної автостанції дозволеними міськрадою вулицями і зупинятися для висадки пасажирів. У нас ці автобуси курсують, як міські.
Те саме і з приміськими маршрутками. Є маршрутки 251, 150 без валідаторів, «Еталони» і «Богдани», які коптять, в яких колеса відвалюються. Якщо говорити про 150-й маршрут, то там лише 5-10 % маршруток виходить за межі нашої громади. Ці маршрутки забирають пасажирів у міських перевізників, вони не працюють прозоро, там ходить готівка, жодних вимог щодо вищого класу екологічності, як встановлює Луцьк, немає.
Ми шукаємо зараз порозуміння з ОДА, щоб вивести цей маршрут з міста, який, до всього, додає й навантаження на транспортну мережу міста. Не може цей маршрут їздити через центр міста.
У Луцьку в громадський транспорт пускають без тестів і сертифікатів, а у Києві та інших містах на це не наважилися. Як гадаєте, чому так?
На мою думку, це велика помилка міських рад – не пускати людей у транспорт без сертифікатів. Тим більше, що міські комісії ТЕБ і НС мають такі повноваження. Я промовчу про кількість підроблених і куплених сертифікатів, але давайте відверто: люди заходять з сертифікатами у транспорт і половина з них реально не вакциновані, бо купили сертифікат. Який це має ефект? По-друге, щоранку я дивлюся на сайті МОЗ індикатори визначення ознак регіону щодо віднесення його до певної зони епіднебезпеки. У тих областях, де ввели червону зону в такому форматі (з проїздом у громадському транспорті лише за наявності сертифіката про вакцинацію, – ВН) ситуація не покращилась.
Те саме й у нас: за півтора тижня червоної зони майже нічого не змінилося. А ситуація виходить наступна: ми не пускаємо в громадський транспорт, натомість в той же час люди стоять в чергах на вакцинацію, контактують між собою.
Рішення про проїзд у громадському транспорті лише з сертифікатом паралізувало б роботу багатьох підприємств – і комунальних, і приватних. Люди не могли б дістатися на роботу, а ефекту протидії поширення коронавірусу це не дало б. Тому переконаний, що рішення правильне, тим більше, поліція підтвердила, що воно законне.
Одна з ваших передвиборчих обіцянок – оновлення мереж водовідведення, теплопостачання. У КП «Луцькводоканал» вже готуються до масштабного проекту оновлення. Як це покращить якість послуг лучанам?
Завдяки цьому буде менше аварій на мережах, буде замінено велику кількість обладнання, засувки, свердловини, КНС, підйомні станції. Ми розробляємо нові свердловини, будують станцію перекачування вод, вартість цього проекту – 18 мільйонів, і половину робіт вже виконано. Готуємося до реалізації нашого проекту реконструкції очисних споруд і наступного року сподіваємося вже розпочати активну фазу. На прикладі реконструкції проспекту Волі показали, яку кількість мереж необхідно міняти.
Говорячи про комунікації, не можна оминути й тепломережі. Скільки потрібно часу і ресурсів на їх оновлення й чи планують це робити в місті?
Сьогодні вже замінюємо насоси і пальники на котельнях, в окремих міняємо котли. Це дасть можливість економити і газ, і електроенергію. Днями проводили перемовини з ЄБРР щодо залучення кредитних коштів на заміну мереж, бо це колосальні суми. Наприклад, заміна мереж на ділянці від ринку «Формула» до переходу біля «Там Таму», де був великий порив на початку опалювального сезону, коштує 16 мільйонів гривень. Щоб замінити всі зношені мережі, потрібно сотні мільйонів гривень, і коштом міського бюджету це зробити нереально.
Є думки про те, що варто ставити дахові котельні чи переходити на індивідуальне опалення, а не міняти центральні мережі. Але, наприклад, щоб підключити до газу дахові або квартальні котельні, потрібно дуже багато часу. А вивчаючи досвід міст, де поступово переходять на індивідуальне опалення, ми побачили, що там так розбалансували всі системи, що тепер міста не можуть дати ради.
Цього року підбивали підсумки проектів термомодернізації будівель за проектом НЕФКО-3. Завдяки співпраці вдалося утеплити чимало бюджетних закладів. Чи буде міська рада продовжувати цю роботу?
Ми здійснили термомодернізацію більше 30 комунальних приміщень. Це і школи, і дитсадки, і музична школа №1, і басейн, і частина Палацу учнівської молоді. Результати дуже хороші. Передусім це економія енергоносіїв, точну цифру буде відомо наприкінці року, але думаю, це в межах 20 мільйонів гривень.
Будемо продовжувати рухатися в цьому напрямку, найближчим часом хочемо здійснити термомодернізацію шкіл №№ 2, 5, 7. Будемо це робити або за кошти міського бюджету, або знову за кошти міжнародних проектів. Адже це й комфортні умови перебування в цих закладах, стильний та естетичний вигляд фасадів й економія енергоносіїв.
Чи вплине ситуація з ціною на газ на опалювальний сезон 2021-2022 і які кроки з боку міської ради зроблено, щоб ми успішно перезимували, в тому числі й комунальні заклади?
Нам треба щонайменше додати 25 мільйонів гривень у зв’язку зі зростанням ціни на газ, хоч у серпні ми вже виділяли 8 мільйонів додатково. При тому для бюджетних установ купуємо газ по 16,8 грн за кубометр. Електроенергія теж дорожчає. Яким буде опалювальний сезон наступного року, не знає ніхто. Сподіваюсь, вистачить у керівників держави мудрості і розуміння ситуації, щоб нормально завершити опалювальний сезон.
А до нового сезону треба буде починати готуватися одразу після завершення цього. Бо енергетична безпека країни дуже важлива. І ніхто досі не почув адекватного пояснення, чому ми не можемо продавати газ українського видобутку для потреб населення бюджетних і комунальних установ, видобуток якого коштує 2-3 гривні за метр кубічний.
Є громади, які внаслідок переходу в червону зону перейшли повністю на дистанційне навчання, у тому числі й первинна ланка, і так економлять енергоресурси. Ми на такий крок не підемо, бо не всі батьки мають можливість залишити дітей вдома, і не стільки буде економії, скільки проблем для мешканців міста, для підприємств. У нас 12-та, 2-га та 8-ма школи вже перейшли повністю на очне навчання.
До слова, про освіту: ми на порозі чергової реформи. Відомо вже, якою буде освітня мережа Луцька, де будуть гімназії з початковою ланкою, де гімназії з ліцеєм, а де просто ліцеї, чи вписуються у цю реформу заклади профтехосвіти?
Ми готуємо реформу таким чином, щоб вона мінімально зачепила статуси закладів, які вони мають. На мою думку, не треба робити революцію. Звичайно, чинне законодавство нас змушує ухвалювати ті чи ті рішення. У грудні цього року ми винесемо на сесію відповідний проект рішення. Поки ще тривають останні приготування, щодо окремих закладів поки вагаємося, але сподіваємось мінімізувати зміни.
Щодо профтехосвіти, то питання досі не розв'язано. Де тільки я порушував питання: і на сесіях, і на урядових засіданнях, і на заходах Асоціації міст України, та відповіді так ніхто й не надав.Чому платники податків міста Луцька мають оплачувати стипендії, харчування, зарплату, енергоносії, фінансувати навчання дітей, 75-85% з яких не є мешканцями нашої громади? Заявка на фінансування закладів профтехосвіти на 2022 рік – 133 мільйони гривень. Нехай би 20% оплачував Луцьк, тоді більш як 100 мільйонів ми мали б на реалізацію інших проектів.
Ці заклади мають подвійне підпорядкування, майно перебуває у власності Міністерства освіти, а фінансує їх міська рада. Є певні напрацювання в нардепів про фінансування профтехосвіти з державного бюджету. Такі великі заклади ПТО розташовані здебільшого в обласних центрах. І якщо для Луцька 100 мільйонів – це колосальна сума, то для державного бюджету це 4-5 мільярдів гривень, не думаю, що це настільки суттєва сума для держбюджету. Враховуючи останню виплату по 1000 гривень вакцинованим, на що підуть мільярди.
Сьогодні у нас діє три музичні школи, одна художня школа, Палац учнівської молоді. Чи достатньо в місті позашкільних закладів? І яка ситуація зі спортшколами?
Музичних шкіл точно недостатньо, бачимо, що в місті відкриваються приватні музичні школи. Але треба спочатку привести до ладу нинішні заклади. Перша музична школа має утеплений фасад за проектом НЕФКО, замінені вікна, за кошти міського бюджету капітально відремонтували концертний зал. У другій музичній школі ремонтуємо дах, уже відремонтували перший, другий поверх, фойє. В третій музичній школі зробили добудову, концертний зал і аудиторії, оновили музичні інструменти. Робота тут ще триває. Художню школу теж було утеплено в рамках проекту НЕФКО, відремонтовано дах, вікна, частину пришкільної території. Зараз працюємо над тим, щоб робити ремонт усередині, бо через те, що колись протікав дах, вони потребують ремонту. Тому в бюджеті наступного року плануємо закласти певні кошти на ремонт.
А ось мережі спортивних шкіл, вважаю, достатньо, адже в нас є чотири ДЮСШ. Перша і друга, які раніше діяли, третя, яку створили на базі колишнього «Спартака», і четверта на Володимирській, яку прийняли з приєднанням Заброльської громади.
У третій школі всередині повністю зроблено ремонт, бо як ми тільки придбали приміщення, то всередині все нагадувало хіба декорації якогось фільму про Чорнобиль. Усе було в жахливому стані: на стінах грибок, вологість, там діти займалися гімнастикою, а дихати було неможливо. Тепер у ДЮСШ відремонтовано душові, туалети, роздягальні, вхід. Гострим є питання утеплення фасаду, подальшої долі прибудови колишньої рятувальної станції. Ми працюємо з Офісом Президента в частині реалізації спортивних програм і сьогодні розглядаємо питання добудови й капремонту корпусу.
Також ми забрали чимало працівників зі школи «Динамо» до нас.
На якому етапі реконструкція школи в Заборолі?
Старий корпус ми завершили. А там був і ремонт даху, і ремонт фасаду, і спортзал, і пришкільна територія.
Щодо нового корпусу, то треба буде дофінансувати 28 мільйонів гривень. На наступний рік передбачаємо 10 мільйонів, сподіваюся, вдасться залучити фінансування з державного бюджету, адже ми подали проект на ДФРР і проситимемо кошти з соцеконому. Завдання максимум – завершити цей об’єкт наступного році, або ж у крайньому разі – в 2023-му.
А 13-та школа?
За попередньою інформацією, наступного року 20 мільйонів гривень має надійти з ДФРР, і цей проект таки стартує. Оскільки йдеться про повноцінне будівництво, то цієї суми однозначно не вистачить, але зі співфінансуванням з міського бюджету це буде хорошим стартом, третину робіт можна виконати.
Луцька громада – це не лише місто. Що вдалося зробити у приєднаних громадах?
У приєднаних громадах ми працювали в напрямку ремонту доріг. Це і вулиця Марка Вовчка в Небіжці, і Лисенка в Тарасовому, і у інших громадах. Облаштовували вуличне освітлення, придбали окремі предмети в будинки культури. Намагаємося налагодити транспортне сполучення, наприклад, нарешті в Богушівку почала їздити маршрутка №30. Той же Заборольський ліцей. Виконані роботи й у Княгининівському ліцеї та дитячому садочку. Зрушення, звісно, є, але роботи ще дуже багато.
Вже рік, як приєдналися громади, проте у земельних питаннях міська рада брала паузу до результатів інвентаризації. Варто згадати, що одна з найбільших пересторог приєднання до міста була якраз-таки пов’язана з землею.
Коли я їздив селами перед виборами і ми зустрічалися з мешканцями, найбільше люди боялися, що місто забере землю. А в той час, коли ми були на зборах, депутати роздавали по 200 гектарів за сесію. Не буду вже на цьому акцентувати увагу, це справи минулого. Тепер же ми на двох попередніх сесіях знімали земельні питання приєднаних громад з розгляду, щоб розібратися у ситуації.
На погоджувальній раді ми домовилися, що зараз голосуємо за ті земельні ділянки, які видано учасникам АТО, якщо це друга сесія. Але на земельній комісії має бути представник спілки учасників АТО, щоб посвідченням цим не скористалися якісь шахраї, бо таке, на жаль, є. Також ми домовилися, що голосуємо за проекти рішень другої сесії, якими люди оформляють свої городи біля дому. І голосуємо за оформлення ділянок в садівничих товариствах на паї, бо там у власників є всі документи. За інші питання ми не голосуємо до розробки містобудівної документації, щоб потім можна було фахово вирішити, як розпорядитися територіями, що залишилися: де може бути соціальний об’єкт, що може перейти під комерцію, що – під житлову забудову, а де можна розмістити промисловість.
Завершується виготовлення ортофотопланів і наступного року будемо активно працювати над розробкою генеральних планів приєднаних громад.
Говорячи про питання приєднаних громад, не можу не загадати один цікавий і перспективний об’єкт. Днями нинішній керівник музею-скансену в Рокинях повідомив, що через конфлікт з попереднім директором Олександром Середюком заклад не може розвиватися, адже в структурі власності є приватна частка й ексдиректор вимагає оплати роялті. Це місце дуже перспективне для туристичного потенціалу громади, однак питання його розвитку досі стоїть на місці. Чи є вихід із ситуації?
Є можливість розв’язати цю ситуацію і те, що запропонували Олександру Середюку, на мою думку, це ідеальний варіант, але колишній директор на це не погоджується, натомість вимагає 3,5 мільйона незрозуміло за що. Людина працювала в музеї, отримувала зарплату, отримувала кошти за квитки, причому я не впевнений, що все обліковувалось. Така ситуація, на превеликий жаль, ставить у глухий кут всіх працівників, бо казначейство нам не пропустить гроші, ми не маємо права фінансувати юридичну особу з приватним засновником. Взагалі юридична конструкція музею незрозуміла: це і не комунальне підприємство, і не товариство. У чинному господарському кодексі немає навіть правового визначення такої юридичної особи.
Ми зараз чекаємо, коли Олександр Середюк повернеться з Польщі, щоб завершити переговори і пояснити, що ніякі 3,5 мільйона ніхто не дасть. Наші умови, які ми йому запропонували показують нашу повагу до нього, адекватно оцінюють його вклад. У результаті це розблокує роботу музею і люди зможуть отримувати зарплати. Є приватні інвестори, які без будь-яких очікувань на прибуток готові вкладати свої кошти, але всі чекають залагодження цієї ситуації.
Підбиваючи підсумки року, чи вдалося реалізувати заплановане на 2021-й? Чи вплинуло на виконання бюджету введення червоної зони?
Якщо показники будуть такими ж, як і сьогодні, й буде менш як 65% завантаженості ліжок, то, думаю, скоро ми вийдемо з червоної зони і на наповненні бюджету це суттєво не відіб’ється. Якщо це продовжиться, тоді місто може й відчути.
Проте більшість із запланованого вдалося реалізувати. Це і початок реконструкції проспекту Волі, і ремонт проспекту Соборності, ремонт вулиці Дубнівської, урбан-парк, сквер біля 26-ї школи, розумні зупинки.
Останній проект, до слова, ми обов’язково продовжимо втілювати в наступному році, плануємо встановити ще 12 розумних зупинок і орієнтовно 5 табло. Також продовжимо купувати нові тролейбуси і залучати нові екологічні автобуси.
Я часом аналізую свою передвиборчу програму і 27 числа оприлюдню її аналіз, але вже можу сказати, що тих пунктів, де немає руху, – мало, а в абсолютній більшості є суттєвий прогрес.
Луцька міська рада очікує ухвалення нового бюджету на 2022 рік. Яким його прогнозуєте? Які будуть пріоритети? Що у планах?
На жаль, наступного року реверсна дотація для Луцька складатиме вже 111 мільйонів (цього року – 103 млн, – ВН), але щонайменше на 40% ми запланували збільшити бюджет розвитку за рахунок нових джерел наповнення. Основна сума спрямована буде на ремонт доріг, дворів, прибудинкових територій. Ми маємо завершити ремонт Дубнівської від перехрестя з Карпенка-Карого до Київського майдану. Плануємо завершити реконструкцію проспекту Волі, розпочати роботи в парку 900-річчя, облаштувати два сквери, відремонтувати площу Ринок, вулицю Драгоманова, облаштувати великий стадіон на території 24-ї школи, продовжити програму з будівництва полів з поліуретановим покриттям. Продовжимо рекультивацію і будівництво додаткової черги полігону в Брищі, щоб було куди вивозити сміття. Продовжимо закупівлю тролейбусів, збудуємо ще один урбан-парк.
ІА "Волинські новини"
Юлія МАЛЄЄВА
Фото Олександра ДУРМАНЕНКА та з архіву Луцької міської ради