1. Головна
  2. Оперативна інформація

Роман Бондарук: «Я не повторюю чужих слів, а маю свою думку»

   Депутат міської ради Роман Бондарук обраний за партійним списком ВО «Батьківщина», заступник голови постійної комісії міської ради з питань земельних відносин та земельного кадастру. Відзначається послідовністю у відстоюванні власної думки, через що зарекомендував себе одним із неформальних лідерів у найбільшій депутатській фракції. 

   – Романе Анатолійовичу, незважаючи на молодий вік, ви не вперше балотувалися у депутати. Коли ви почали свою політичну діяльність у «Батьківщині»?

  – У партію я вступив у 2001 році. У 2002-му балотувався у мажоритарному окрузі в Старому місті. Це була перша, вважайте, ще студентська проба. Було багато романтики, але й бажання зробити щось добре для свого міста і людей. З трирічного віку я ріс на вулиці Братковського, вчився у школі №3. Замок Любарта, площа перед ним, всі вулички Старого міста – рідні мені з дитинства. Я знаю, з якими проблеми найчастіше стикаються люди, які там мешкають. Зрештою, це – найпривабливіший куточок усіх лучан, найдавніша частина міста, де кожен камінчик дихає історією. Це – туристичний центр, який визначає обличчя Луцька і Волині. І тоді, і тепер я дуже вболівав і вболіваю за цей рідний куточок. Він мав би бути окрасою міста, стати набагато привабливішим для туристів. Аж ніяк не прикрашають його сьогодні ті стихійні забудови, які затуляють старовинний костел, ні та пилорама, яка вічно дирчить на першому поверсі колишнього музичного училища, в той час, коли другий і третій поверхи цієї будівлі передано під чоловічий монастир. Зовсім поруч під самі мури замку підступив ринок. Який інвестор сюди прийде в цей хаос? Люди у скорботі йдуть до пам’ятного знака на місці розстрілу в’язнів Луцької тюрми, кладуть квіти, відбувається мітинг і панахида за невинно убієнними, і водночас від базару лунає музика. Я вірив і вірю, що і громада, і обрані нею депутати багато чого можуть змінити у місті, щоб зробити його кращим. Але тоді, у 2002-му, на цьому виборчому окрузі переміг Антон Сосновський, який ішов від «Нашої України». Я привітав його. Зрештою, ми обоє стали депутатами на минулих виборах від «Батьківщини», тільки він йшов як безпартійний, по мажоритарному окрузі, а я – за партійним списком. Усі роки від студентських часів я працював у партійній організації, тримався однієї лінії, яку вибрав серцем, і вважаю, що немало зробив для того, щоб у міській раді було більше депутатів від «Батьківщини».

   – Що можна назвати головним досягненням міської влади за минулий рік?

   – Безперечно, найбільше зроблено у реконструкції і ремонті доріг у різних частинах міста. Для цього вдалося залучити понад 38 мільйонів гривень із державного бюджету. У житлово-комунальному господарстві найбільшим досягненням можна назвати створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків і ухвалення відповідної програми. Хоча це щойно початок цієї роботи.

   – До чого вам як депутатові найбільше довелося докласти енергії?

   – З моєї ініціативи була створена контрольна комісія міської ради з питань діяльності Луцького підприємства електротранспорту, яка, по суті, діє й досі. Я очолюю цю комісію, у яку ввійшли також депутати Рустам Дячук, Олег Дмитрук, Павло Данильчук, Юрій Вега, Антон Сосновський, Євгеній Ткачук. Не шкодую за тим, що витратив добрих три місяці, щоб детально проаналізувати роботу цього комунального підприємства за кожним маршрутом. Завдяки виявленим резервам було отримано 2 мільйони гривень. Підприємство виграло низку тендерів на маршрутні перевезення. Ми намагалися проаналізувати затрати електротранспорту і окремо рентабельність автобусних маршрутів, довести, що не можуть вони бути збитковими.

   – Очевидно, що членам цієї комісії таки вдалося зачепити за живе, бо пам’ятається, був чималий спротив перевіркам. Тодішній директор підприємства на одній із сесій, де він звітував про роботу, звинувачував вас, що, мовляв, ногами відчиняли двері у його кабінет і переслідували на підприємстві власні інтереси. Як це було насправді?

   – Це безпосереднє завдання депутатів – контролювати діяльність комунальних підприємств. Я ніколи не мав претензій до колишнього директора цього підприємства як до людини, але коли пропонував на сесії визнати його роботу незадовільною, рекомендував міському голові звільнити його із займаної посади, то для цього були причини. Кожен день роботи підприємства приносив збитки, в тому числі і до міського бюджету. Люди не отримували зарплати, борги росли. Це не той випадок, що можна спокійно чекати ще декілька місяців, поки закінчиться контракт. Директор вперто не хотів прислуховуватися не тільки до рекомендацій контрольної комісії міської ради. Він не виконував розпоряджень міського голови і таки був звільнений. Отже, висновки комісії, спрямовані на оздоровлення цього підприємства, були правильними, і ми й надалі триматимемо на контролі його діяльність, як і роботу низки інших комунальних підприємств, які не повинні працювати збитково.

   – Так же активно ви взялися до роботи у тимчасовій контрольній комісії з контролю за бюджетним фінансуванням закладів освіти міста. Коротко охарактеризуйте ситуацію, яка склалася у цій галузі. У зв’язку із чим виникла потреба створення депутатської комісії?

   – Ситуація із фінансуванням освіти виникла набагато складніша, ніж торік. У 2011 році мені і моїм колегам по фракції, більшості депутатів вдалося відстояти у бюджеті два мільйони гривень, яких не вистачало на оплату вихователям дитячих закладів. Йшло до скорочення, зменшення годин, різкого зниження й так мізерної зарплати вихователів. З ініціативи мого колеги Андрія Осіпова депутати вчасно втрутилися у ситуацію. Згодом питання вирішували на засіданні міськвиконкому. Міський голова Микола Романюк видав розпорядження про додаткове фінансування дитячих садочків. Спільними зусиллями нам вдалося забезпечити оплату праці вихователів. У нинішньому році ситуація із фінансуванням освіти ще складніша. Ця галузь у Луцьку недофінансована державою на 46 мільйонів гривень. 16 мільйонів гривень на фінансування захищених статей видатків у цій галузі депутати знайшли у місцевому бюджеті. Не вистачає ще 30 мільйонів гривень. Винен, звичайно, Кабінет Міністрів, бо подібна ситуація у багатьох інших українських містах. Про це треба говорити. Треба вимагати від уряду, щоб виділив необхідні кошти. Але натомість ми отримали тривожні сигнали від вчителів, від наших виборців, що у школах починається так звана оптимізація. Вчителів уже змушують брати неоплачувані відпустки, бо фінансування не вистачить до кінця року. З ініціативи Андрія Осіпова, яку я відразу ж підтримав, була створена тимчасова контрольна комісія, на яку покладені обов’язки вивчення ситуації із фінансуванням освітніх закладів. У складі комісії депутати від різних фракцій – Святослав Боруцький, Богдан Шиба, Анатолій Пархом’юк, Павло Данильчук, Олександр Плісецький, Олена Голєва, Іван Смоленг, Андрій Калахан, Петро Савчук, Сергій Григоренко, Андрій Разумовський. Відбулося перше засідання, на яке були запрошені перший заступник міського голови Святослав Кравчук, начальники управлінь освіти і фінансів та бюджету Олег Гребенюк та Лілія Єлова, голова міського комітету профспілки працівників освіти Галина Василенко, члени батьківських комітетів шкіл. Були різні пропозиції, як знайти додаткові кошти на освіту через бюджет розвитку, зменшення фінансування інших міських програм. Головне – здається, вдалось поки що припинити запровадження вимушених відпусток вчителів без збереження заробітної плати. Депутати заборонили таку «економію». Якщо навіть не вистачатиме коштів, то це дасться взнаки наприкінці року. Навіщо цей режим економії за рахунок зарплати вчителів уже випробовувати? Чого доброго навчить наших дітей вчитель на тисячу гривень? Фінансування освіти надзвичайно важливе для нашого міста. Якщо й для держави ця галузь пріоритетна, то за законом про освіту вона повинна забезпечити її фінансування. Потрібно готувати звернення міської ради до Кабінету Міністрів України із чітко обґрунтованими законними вимогами. – Луцьку міську раду, а головним чином опозиційні фракції у ній – «Батьківщину», «Свободу», «Фронт змін» – й так доволі часто звинувачують у надмірній політизації при ухваленні звернень до вищого виконавчого органу. Чи не так? – Більшість депутатів міської ради обрані від опозиційних партій. Вони представляють громаду і повинні відкрито заявляти про свою позицію діючій владі, яка обіцяла поліпшення життя народу вже сьогодні. Але у звинуваченнях на нашу адресу багато фальші. Наприклад, зовсім не політичним було питання, коли безпартійний член нашої фракції Антон Сосновський створив, до речі, також позапартійну депутатську групу і за це його виключили із фракції. Це питання розглядалося і на бюро міської організації ВО «Батьківщина», і на засіданні фракції, а для мене й досі залишилося незрозумілим, навіщо він, безпартійний, мав питати дозволу фракції на створення групи, яка ставила за мету займатися суто господарськими питаннями. У політиці, на жаль, багато дивного. Я, наприклад, не чув жодних політичних заяв від голови нашої фракції Юрія Корольчука, крім тих, що уряд Азарова начебто непогано працює. Знаю, що безпосередній шеф Юрія Степановича Таріел Васадзе покинув фракцію «Батьківщини» у Верховній Раді і перейшов у фракцію Партії регіонів, але чому наш голова фракції не бере приклад із нього, не розумію. Усі політичні заяви і звернення, які ухвалювала Луцька міська рада, завжди були актуальними. Так само актуальною є необхідність ставити тепер вимоги перед урядом про дотримання вимог чинного законодавства про освіту.

   – Зовсім уже не політичне питання про довгострокову оренду облспоживспілці Завокзального ринку і виділення натомість коштів на добудову пішохідного мосту над залізницею, у якому ви мали безкомпромісну позицію.

  – Я не повторюю чужих слів, а звик мати власну думку і відстоювати її, якщо переконаний у правоті. Саме тому й сьогодні вважаю, що це було великою помилкою віддавати облспоживспілці чотири гектари землі в оренду на 25 років за 1 мільйон 300 тисяч гривень. За різними оцінками, облспоживспілка за рік збирає з підприємців на Завокзальному і Центральному ринках двадцять мільйонів гривень. Можна підрахувати, скільки втратить міський бюджет за 25 років. Майже готовий міст добудували би за будь-яких обставин. Варіантів, щоб знайти інвестора, і набагато кращого, було дуже багато. Там міг бути комунальний ринок. Землю могли би взяти в оренду підприємці. Можна було вести переговори і домовлятися із облспоживспілкою про іншу ціну і про те, щоб вона натомість поступилася чимось на Центральному ринку біля замку, щоб облаштувати Старе місто і знайти інвесторів для нього. Ми говоримо про програму розвитку туризму, радіємо із того, що Луцький замок є серед семи чудес України, але як краще облаштувати цю історичну частину міста?

  – Ви працюєте заступником голови постійної комісії міської ради з питань земельних відносин та земельного кадастру. Які питання вважаєте пріоритетними для міста?

  – Ми знаємо, у якій скруті зараз міський бюджет, тому дуже важливо використати всі резерви, щоб поповнити його. На останньому засіданні комісії ми поставили завдання начальнику управління земельних ресурсів підготувати детальну інформацію про найбільших боржників за оренду землі. Виявляється, низка прибуткових розважальних фірм досі платить мінімальних три відсотки від оціночної вартості землі, хоч у таких випадках орендна плата мала би становити не менш як десять відсотків. Таких підприємств десятки. Велика проблема із неплатежами на колишньому шовковому комбінаті, який через своє банкрутство не платить за сорок гектарів. Потрібно шукати там власників і наводити порядок. Дуже багато втрачає міський бюджет через те, що у нас немає комплексної схеми розміщення тимчасових споруд торгівельного призначення. Підприємців роками водять по колу, а тим часом у нашому центральному парку, наприклад, стоять пластмасові стільчики біля палаток, і люди не впевнені, чи торгуватимуть вони там завтра, чи ні. Скільки ж може стояти та неприваблива іржава «Бригантина» у парку? Один рік підприємці укладали договори із «Зеленим господарством». Звільнили директора – люди уже не знають, що їм робити і куди йти. Тут недопрацьовує управління архітектури і містобудування міської ради, яке не розробляє комплексних схем для тимчасових споруд торгівельного призначення, не створює таких умов, за яких інвестор повинен просто написати заяву і отримати місце для торгівлі морозивом, соком чи шашликами. Як депутатові, мені доводилося також працювати при розробці програми підтримки об’єднань співвласників багатоквартирних будинків. Ми домоглися створення окремого відділу в департаменті ЖКГ, який опікуватиметься цими проблемами і консультуватиме лучан. На підтримку ОСББ на період до 2015 року передбачено за програмою 9 мільйонів гривень. 550 тисяч гривень закладено у бюджет на нинішній рік. Дуже важливо підтримати ОСББ із виділенням і оформленням землі. Люди, які відчують себе господарями, відразу ж почнуть наводити лад біля своїх будинків. Це відразу позначиться на зовнішньому оформленні міста. – Яке ваше основне місце роботи? Чим займається фірма «Пластіком», яку ви створили? Що, крім політики і депутатської діяльності, хвилює вас? – Я здобув економічну освіту у Волинському національному університеті імені Лесі Українки. Свого часу працював на українсько-словацьких підприємствах «Луцькхім» і «Луцькпластмас». Звідси виникла ідея заснувати приватне підприємство «Пластіком», яке займається виробництвом плівки для харчових і нехарчових продуктів і працює доволі ефективно. Очолюю також правління будівельної організації «Промбуд-6». На жаль, через кризу у цій галузі таким невеличким фірмам сьогодні важко мати замовлення, але я думаю і про перспективи будівництва. У міру можливостей стараюся бути соціально відповідальним бізнесменом. Допомагаю рідній школі №3, у якій колись вчився, підтримую кращих учнів у різних номінаціях конкурсів. Ще задовго до свого депутатства облаштовував дитячі майданчики, один із яких встановив у дворі на Київському майдані, неподалік від спортивного майданчика, яким опікується депутат міськради Микола Дендіберін. Неподалік від Замкового майдану облаштовував куточок, де встановлено пам’ятний знак на честь невинно розстріляних енкаведистами у червні 1941року в’язнів Луцької тюрми. У селі Жидичин Ківерцівського району, звідки мої батьки і де я народився, допомагаю монахам Свято-Миколаївського чоловічого монастиря. Це дуже давня історична обитель, набагато древніша, ніж Почаївська лавра, яку зараз відроджують п’ятнадцять монахів. Біля монастиря ми встановили торік хрест і будуватимемо нову церкву, а поряд через дорогу нещодавно побудували гарну капличку. Її освятив митрополит Луцький і Волинський УПЦ КП Михаїл. Було велике свято у селі. Такі події радують моє серце.

  Вів інтерв’ю  Михайло СВІТЛІКОВСЬКИЙ

   Джерело: "Луцький замок", 01.03.2012