Відповідальність за незаконне збагачення
28 листопада 2019 року набрав чинності Закон України від 31 жовтня 2019 року № 263-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів»
Законом:
1) передбачено зміни до КК — встановлено кримінальну відповідальність за набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів, вартість яких більш ніж на шість з половиною тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на сьогодні це 6 243 250 грн) перевищує її законні доходи (ст. 368-5 КК).
Відповідно до п. 2 примітки до цієї статті під набуттям активів слід розуміти: 1) набуття їх особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність; 2) набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено: а) що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; або б) що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
2) шляхом внесення змін до ЦПК врегульовано питання щодо підсудності справ про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення у дохід держави (статті 23–26 ЦПК), а також стосовно визначення складу суду, підстав та порядку забезпечення доказів у вказаній категорії справ (ч. 1 ст. 34, ч. 4 ст. 116 ЦПК), особливостей позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (статті 290, 291 ЦПК). Так, у разі набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, якщо різниця між вартістю активів і законними доходами такої особи у п’ятсот і більше разів перевищувала розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності Законом (на сьогодні це 968 000 грн), щодо такої особи застосовується цивільно-правова відповідальність у вигляді визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Згідно з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 46 ЗУ «Про запобігання корупції» не підлягають декларуванню наявні грошові активи (у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам) та активи у дорогоцінних (банківських) металах, сукупна вартість яких не перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року (наразі це 96 050 грн).
Інакше кажучи, у випадку набуття зазначеною особою активів у розмірі більшому, ніж 96 050 грн, але меншому, ніж 968 000 грн, без законних на те підстав, така особа нестиме адміністративну відповідальність;
3) обов’язок щодо здійснення досудового розслідування злочину, передбаченого ст. 368-5 КК, покладено на детективів Національного антикорупційного бюро України (зміни до ч. 5 ст. 216 КПК), а право на звернення до суду з позовом про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення у дохід держави надано прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Вжиття заходів щодо виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості покладено на Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізовану антикорупційна прокуратуру, а у визначених законом випадках — Державне бюро розслідувань та Генеральну прокуратуру України;
4) передбачено у ст. 346 ЦК серед підстав припинення права власності визнання активів необґрунтованими;
5) внесено зміни до КЗпП та низки спеціальних законів, де передбачено, що у випадку набрання щодо осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, законної сили рішенням суду про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх у дохід держави зазначені особи звільняються із займаних посад або припиняються їх повноваження (наприклад, повноваження судді відповідно до ст. 122-1 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»). При цьому, в деяких випадках, відповідні положення набули імперативного характеру. Наприклад, ч. 4 ст. 45 ЗУ «Про Кабінет Міністрів України» не лише доповнено перелік підстав для звільнення, але й замінено формулювання «можуть бути звільнені Верховною Радою України» на «звільняються Верховною Радою України;
6) внесено зміни до ЗУ «Про Вищий антикорупційний суд» стосовно встановлення юрисдикції останнього щодо розгляду справ про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення у дохід держави.