Відтік кадрів – серед найбільших ризиків для водоканалів України
Наявність кваліфікованого персоналу є основою для успішної роботи будь якого підприємства. Висловлювання політиків початку минулого століття «кадри вирішують все» актуальне і зараз.
Для забезпечення кадрами підприємство повинно мотивувати працівників для отримання від них максимальної віддачі. Основою мотивації є матеріальне заохочення. Є ще додаткові стимули (соціальний захист, моральне заохочення, забезпечення оплати за навчання для професійного росту, створення сприятливого клімату в колективі та інші). Такі відносини адміністрації з працівниками фіксуються в колективному договорі.
Але все ж таки рівень оплати праці є основою. Він встановлюється керівниками та господарями підприємств відповідно до конкурентного середовища. З радянських часів оплата праці регламентувалась тарифною сіткою, міжрозрядними співвідношеннями, генеральною та галузевими угодами. При цьому кількість персоналу на різних підприємствах визначалось згідно нормативів, які були розраховані на обслуговування обладнання того часу.
За останні роки ситуація докорінно змінилась. На успішних підприємствах давно уже немає обладнання радянських часів. Сучасне обладнання вимагає працівників високої кваліфікації.
Після підписання Угоди про Асоціацією з ЄС та отримання безвізу у кваліфікованих спеціалістів з’явилась можливість легко влаштовуватись на високооплачувану роботу в європейських країнах.
Для утримання персоналу українські підприємства також змушені «підтягувати» оплату своїх працівників до європейського рівня. При цьому середня заробітна плата в країнах колишнього соціалістичного табору, які стали членами ЄС, сягає в перерахунку на національну валюту 50 тис грн.
Підприємства комунальної галузі «зависли» по оплаті праці в радянських часах. Особливо це стосується водоканалів. Висока енергоємність обладнання та шалений ріст вартості електроенергії до європейського рівня вимагає термінової заміни на більш енергоємне та складне в експлуатації. Вимоги до підвищення якості води та очищення стоків потребують складних технологій. Все це нерозривно пов’язано з кваліфікацією персоналу та його мотивацією.
Заробітна плата працівників підприємств галузі формується по застарілих зарегульованих принципах. Органи, які встановлюють тарифи для водоканалів, заполітизовані та постійно виконують чиїсь замовлення. Хоча все визнається в порівнянні.
В собівартості води є три основні складові: електроенергія, податки і заробітна плата. Є ще кілька відсотків на матеріальні витрати в т.ч. на реагенти та запчастини. Всі складові, крім заробітної плати, мають європейський рівень, (електроенергія навіть вищий) .
Вартість послуги з водопостачання та водовідведення майже в шість разів нижча, ніж в країнах Європи. При цьому витрати середньої сім’ї з трьох осіб на послуги водоканалу складають всього біля 90 грн.
Безперебійне та якісне водопостачання – один з перших показників рівня розвитку країни. Ми не можемо залишити суспільство без цієї послуги, тому повинні за будь-яку ціну зупинити відтік кадрів з водоканалів, адже щороку все більше робітників полишають галузь, а молодь не поспішає займати непрестижні та низькооплачувані робочі місця.
На необхідності термінового виправлення ситуації наголосив і керівник КП «Луцькводоканал» Віктор Гуменюк. Адже робота у працівників водоканалу фізично важка, вона передбачає перебування у шкідливому середовищі та некомфортних умовах, адже аварії доводиться ліквідувати у мороз, дощ та сніг. Часом така робота навіть стає небезпечною для здоров`я та життя. І за таку працю робітники отримують критично малу зарплатню. Навіть обов`язковий соціальний пакет, що надається працівникам галузі, не може компенсувати низького рівня заробітної плати. Зрозуміло, що про престижність такої роботи мова не йде.
Особливо гостро відчувають проблему з відтоком кадрів західні регіони країни. Молоді спеціалісти неохоче пов`язують свою кар`єру з комунальними галузями, отже у водоканалах залишаються працювати фахівці передпенсійного та пенсійного віку, яких згодом не буде ким замінити. Наприклад, середній вік працівників КП «Луцькводоканал» становить 47 років.
Нормативна кількість працівників, які необхідні для роботи підприємства, відповідно до розрахунків становить близько 820 осіб. Фактична чисельність персоналу на даний момент складає лише 524 особи. Лише за 2019 рік з підприємства звільнилося 86 працівників робітничих спеціальностей.
Наразі терміново потрібно заповнити 296 вакансій (робітники і в т.ч. інженерно-технічні працівники). Особливо гостро бракує електрогазозварників, слюсарів АВР, водіїв автотранспортних засобів, слюсарів-ремонтників та електромонтерів.
При цьому у профільних навчальних закладах вже зараз набір на відповідні спеціальності не перевищує 60% і продовжує знижуватись. Якщо така тенденція збережеться, населення може залишитись без послуг водопостачання та водовідведення через відсутність спеціалістів, які б обслуговували водопровідно-каналізаційне господарство.
Головна причина браку фахівців на водопостачальних підприємствах – критично низький рівень заробітної плати у порівнянні з середньою заробітною платою на інших підприємствах. Середня заробітна плата працівників підприємства за 2019 рік становить - 7907 тис. грн. на місяць.
При цьому такі ж кваліфіковані працівники в комерційних підприємствах отримують 20-30 тис. грн., не кажучи про країни бувшого соціалістичного табору, де зарплата становить більше 50 тис. грн., а в розвинутих країнах навіть під 100 тис. грн. на місяць. Там така робота вважається престижною, тому молодь охоче іде вчитися на відповідні спеціальності та проблеми кадрів у водопостачальних підприємств немає.
Скорочення штату працівників водопровідно-каналізаційних господарств неприпустиме, адже для цього потрібна повна автоматизація процесів та висока кваліфікація фахівців, а водоканали вимушені працювати на застарілому обладнанні, яке потребує постійного підтримання його в робочому стані. Крім того, за технікою безпеки є певні вимоги до чисельності персоналу. Складні та небезпечні види робіт дозволяється виконувати лише вдвох або більшою кількістю працівників.
Водоканали докладають усіх зусиль, щоб якось залучити нові кадри, та навіть готові власними силами навчати та готувати спеціалістів до роботи в галузі. Одним з рішень є дуальне навчання — поєднання теорії в навчальному закладі та практики на робочому місці. Необхідно одразу залучати молодь до робочого процесу і гарантувати працевлаштування по закінченні навчального закладу. Але вирішити проблему можна лише спільними зусиллями держави, водоканалів та навчальних закладів. Необхідно створити певну громадську інституцію, яка систематизуватиме інформацію про кадрові проблеми, організує співпрацю з освітніми закладами, розробить навчальні плани, організує перепідготовку та підвищення кваліфікації. Ситуація вимагає негайного втручання в регулювання рівня заробітної плати , інакше завтра ми можемо взагалі втратити послугу з водопостачання та водовідведення.
КП "Луцькводоканал"